Підзамче.

[sokyra]

Про що писати під замок?
Про те, що розвіює ореоли.
Про те, що соромно.
Про те, що нецікаво не тим, кому цікаво.
Те, що втікає від плагіату.
Те, що ллється і струменить.

Так писала б я.
Де я, з ким я, кому я, хто, за скільки й оскільки.
Невидимі полиці прикладів - так робити хотіти, таким бути - ні.
Бери, гортай і мотай на вус.
Соромно за те, що добре від того, котре недобре.
Нулики й одинички в броунівській анархії - для ознайомлення не зараз.
Жаль за те, що навіть кола на воді за тобою привласнять.
Жаль на себе, і сміх, і гріх, буденне про людське око.
І обережно про соціальне. Від лихого ока.

Приватне - то коли знаєш тільки ти.
Таємниця - коли знаєш ти+1, ти+2, ...ти+n.

Без приватності й кола утаємничення - повні кишені мильних бульбашок.
З мила, що змило багато бруду й зарази. Можливо, дещо потребує сильніших розчинників.
Повні кишені хрумкого, ламкого сміття. Мокрі носовики і просто шмарклі.
Темні окуляри, липучки для мух, вивітрені парфуми і вишукані жарти.
Розбитий кришталь і неблагородне скло - обережно, поріжешся.
Камінці для чужого городу - хіба ж їх викинеш?
Насіння для розплоду - навчитися відокремлювати зерно від полови.
Загублені крапки, коми, коматози, притрушені купками сіна психози.
І просто дощ. Та інші атмосферні прояви.

Мама каже, що підставляти другу щоку можна тільки раз.
По одній, по іншій - а тоді давати здачу. Бо підставляти вже немає що.
Здача теж у кишенях.