Картографія європейських філософських відмінностей.
З приємністю відзначилося, що не все французьке вже остогидло, як здавалося на відкритті виставки в к. галереї на початку ф. весни.
Презентація словника ф. мовою на ф., зокрема п.-п. тематику, який насправді словником і не є, а так собі - збірка статей, з викабелюванням англійсько-німецько-французькими глибинними значеннями кожного поняття, запозиченого здебільшого з грецької (ну бо звідки прийшла філософія?). Томік ого-го, толстой нехай ховається. Приємно в когось кинути. Але ліпше не тре, бо у. мовою його ще нема. А я дуже хочу.
Мліємо від акустики дзеркальної зали, почервонілих шийок увімкнутих микрохвонів і переморгуваннями в дзеркалах; про оргазмо-провокуючу мову мовчу.
Возняк вправляється у дотепах і нарцисується своїм вознячизмом:
- А може, то Лєнін погано знав німецьку, і того з марксизму вийшов марксизм-ленінізм?
- А знаєте, як Борхес перекладав ф. мовою "Дон Кішьот", відчував, шо там нема того духу, вносив троха еспаньїзмів, переписував 4 рази, врешті взьов і переписов еспанською?
- А може, то добре, шо існують такі плідні помилки перекладу/сприйняття/розуміння, а через те і діяння (untraduisible :/), шо Сартр так начитався Гайдеґґера, шо воно всьо (читай "буття задля смерті") йому встрелило в голову (читай "екзистенціалізм"), бо, може, без того би не було би революції 68-го року би?
Мадам Барбара Кассен розтікається про пекучу проблему усесвітнення англійської (так-так, давно я кажу, інгліш тепер - це таблиця множення, у Цюріху ввели вивчення 600 понять globisch обов'язковими з 6 років), про лексикон неперекладних понять, про Geist, що є не завжди esprit, а тим паче і mind.
Мсьє Філіп Рено гугнявить вже куди зрозуміліше (бере до рук зміст і ліпить форму): а Гердер, знаєте, то такий собі онтологічний націоналіст, а Гумбольдт теж притримувався гайдеґґерівської думки, шо західна філософська думка народжується не так у Греції, як у грецькій мові, і що тільки німецька мова піднімається до рівня грецької у ієрархії мов філософії, так само, як "наявність неперекладного стає критерієм дійсного".
(ой, матінко, скільки нам ше пензлювати до такого самокоронування, з нашим етико-інтуїтивним інтровертизмом... пасіки розводити хіба)
Кирило втирає піт, зиркає з-над скелець - скільки можна снашати розчервонілу перекладачку (перекладиню? переставчиню? традюїтрісу? інтерпретаторку? пірівоччіцу? тлумачессу? драганиху?) своїми діахроніями?! Давайте ше якіта анігдот про Лєніна і маршируєм всі out.
З останнім мигом ока усвідомлюю, шо і Comissar de culture muss sein + pluralisme, і та англійська, шо показує баск на пальцях з нашим заробітчанином, то ж і не англійська, бідося. І, звісно, французька несла культуру разом з імперією, хай там що. Ось така я європо-пан-франко-універсалістка.
Словом, сподобалось. Чекаю укр. примірника.