так приємно...
так приємно,тепло, коли до тебе в вікно заглядає промінь сонця. Ти посміхаєшся, тобі стає так весело, ти розумієш навіщо ти живеш. Всі шукають сенс життя, а він в простому: бачити посмішки близьких, мати людину,якій можна виговоритися. Коли я писала про близьких, я згадала про своїх найкращих друзів: Юлю і Настю. Вони зараз в Жопе, вони мені кожного дня звонять і я їм звоню. Люблю їх. Лише вчора я зрозуміла, що справжній дуг це той, який може радіти з тобою, а не той, який може з тобою сумувати.
Коли я зайняла друге місце в МАН(це важлива перемога для мене) перша людина, яка прибігла до мене, стрибнула на мене, почала кричати "УРА" була Настя, другою такою людиною була Юля. Тоді мені здавалося, що вони більш радіють, чим я. Вони справжні друзі для мене.
Господи, як я сумую за ними. Вони приїжджають якраз перед моїм день народження...Слава Богу вони будуть зі мною в найщасливіший день життя, якщо б вони не були зі мною я не знаю, що б це було за свято.
Якщо в тебе в школі був такий друг, але ваші дороги розійшлись. Позвони йому прям зараз.