Aug 31, 2009 22:49
Приїхав до Києва. Кляті нічні потяги - в них ніколи не вдається нормально поспати. Боже, забери клятих пасажирів з пивом та сухариками до пекла! Чи хоча б забери до пекла пиво та сухарики. Чи хоча б сухарики, і не обов'язково до пекла, але куди-небудь подалі від мене та від пасажирів з клятим пивом. Боже, я поступливий і завжди готовий до компромісу.
"Червоний корпус" пофарбували. Власне, лише фасадну частину. Доки стояли в тягнучці, таксист спитав у мене, чому досі не замінили старі вікна четверного поверху. Довго думав, як стилістично коректно перекласти російське "ибо гладиолус". Дурна пауза навела таксиста на думку, що я вступив до КНУ, як це прийнято, за пільгами, і пільги мої нерозривно пов'язані з розумовою неповноцінністю. Тоді він сформулював питання інакше: що все-таки розташовано у кімнатах зі старими вікнами? Таксист, очевидно, припускав, ніби там зерносховище, тому відповідь: "аудиторії!" виявилась для нього шокуючою. "Спецаудиторії для пільговиків з розумовою неповноцінністю", - закладаюся, подумав таксист.
А з будівлі бібліотеки імені Максимовича досі обвалюється штукатурка. Та в кабінетах верхнього поверху під час зливи, мабуть, й досі зі стелі ллється вода у підставлені науковими працівниками коновки.