Deuter packing
вечірні сутінки відступають якнайдалі перед теплими промінчиками
зрання світло зрадницьки пробивається через завіси задовго до будильника
а смуток щодня стає комом у горлі та знебарвлює кольори
в середині прозорої, гнучкої, але міцної кулі
навколо райдужні потоки, її підхоплюють, огортають, несуть, закручуютькуля у вирі подій і можливостей
з середини бачиш це розмаїття.. відчуваєш його, але зовсім поверхово
жодна крапля емоцій ззовні не потрапляє в середину кулі, не торкається тебе, не проникає скрізь шкіру, не пронизує тебе
щось відбувається, але десь там...на відстані витягнутої руки
чуєш це нутром, але тебе то не проймає
пакую рюк...
всередині ворушиться черв’ячок і пробуджується легка шаленість
до чого ж приємно твердою рукою закидати у компреску закручені клубочком шкарпетки, впевнено клацати карабінами, заправляти флягу смакотою
наразі це єдина справа, що дається впевнено і відпрацьовано
пакувати рюк...