Спогад
Кожного разу коли викидаю зів'ялі квіти - згадую свого дідуся...
Він був незвичайним і надзвичайним мабуть в всьому.
І в свому ставленні до краси, до природи і до всього живого також.
Він міг сидіти і спостерігати за мурахами і йому то було цікаво, одного разу мурашка підповзла до нього, сіла і теж на нього споглядала))
Вчив нас малих рятувати і відігрівати теплом дихання бджілок, які опинилися в балії коло хати після дощу.
Він просто любив...кожну билинку, листочок, комашку, зміючку, слимачка, істотку і все все що його оточувало.
А ще завжди сумував коли доводилося викидати зів'ялі квіти в смітник.
Бо коли вони були свіжі і прекрасні ними всі любувалися, а тепер їх викидають, а для квітів то приниження.
Завжди намагався їх або спалити, або викинути кудись щоб вони тільки не потрапили до смітника.
Сумую за тобою, і Дякую що навчив поважати навіть зів'ялу квітку...
Він був незвичайним і надзвичайним мабуть в всьому.
І в свому ставленні до краси, до природи і до всього живого також.
Він міг сидіти і спостерігати за мурахами і йому то було цікаво, одного разу мурашка підповзла до нього, сіла і теж на нього споглядала))
Вчив нас малих рятувати і відігрівати теплом дихання бджілок, які опинилися в балії коло хати після дощу.
Він просто любив...кожну билинку, листочок, комашку, зміючку, слимачка, істотку і все все що його оточувало.
А ще завжди сумував коли доводилося викидати зів'ялі квіти в смітник.
Бо коли вони були свіжі і прекрасні ними всі любувалися, а тепер їх викидають, а для квітів то приниження.
Завжди намагався їх або спалити, або викинути кудись щоб вони тільки не потрапили до смітника.
Сумую за тобою, і Дякую що навчив поважати навіть зів'ялу квітку...