(Untitled)

[snigynka]

ото читаю зараз про Буша. а там про Хусейна, бен Ладена. і ото полізла у вікіпедію почитати детальніше про Хусейна, а там його фото у трирічному віці... карочє, то напевно все гормони ну і усвідомлення всього того через призму дитини. от вони ж ангелята. чисті і прекрасні. з блискучими очками, яких тільки обнімати і цілувати. в яких стільки любові

Comments

[smijana]

О, ти ростеш.. сама до таких глибоких думок доходиш і така уважна до світу.. :)
Ти все правильно кажеш, все так і є.. саме розуміння того що всі приходять у цей світ з чистими очима і бажанням притулитися до мами і любити - дає можливість відчути що засуджувати людей не варто, і "не суди і не судимий будеш" із незрозумілого "наказу" перетворюється у співчуття до скалічених сердець, психік, душ.. які могли би бути іншими якби все було по-іншому.
Про це, звичайно, забуваєш в той момент коли тобі особисто від людей боляче.. але як тільки той перший біль відступає - з'являється місце для розуміння, а взагалі і любові до всіх - через оте дитинство і однакову беззахисність всіх хто народжується і приходить у світ.

[snigynka]

так. часом як бачу якогось бомжа чи алкоголіка - теж хочеться заплакати. розумію про що ти пишеш на всі сто. як би то ще навчитись взагалі нікого не судити...

[smijana]

Воно саме приходить, потихеньку, з такими от думками..
а "взагалі" - то мабуть і не потрібно. адже треба якось правду від кривди відрізняти.. :)
Але коли отак по-іншому на світ людей дивишся (загалом) - якось легше стає жити (загалом), бачиш у кожному скривджену колись давно світлу дитину, а не монстра.

[snigynka]

мені навпаки чомусь тяжче від цього усвідомлення. дуже шкода цих світлих дітей і тих людей, які з них виростають. чи їм таким добре?... я вже мовчу про оточення, яке теж від них страждає...

[smijana]

..бачиш, у кожного своя печаль. Я коли була підлітком, часто журилася що у світі так багато негативу, і так мало позитиву.. тому для мене величезним полегшенням було зрозуміти що зла немає.. що по суті зло- це "зіпсуте добро"..

А людей - так, шкода.. проте якщо б я чи ти спробувала пояснити комусь із тих людей.. то побачила б який сильний спротив був би у них, і у більшої половини - нерозуміння.. вони би швидше звинуватили тебе чи когось іншого (державу, сусідів, рідних) аніж захотіли би повернутися до себе, щось змінити.. це дуже важко, це величезна робота в собі.