Життя прекрасне...
Ну ось я дочитала цю книгу - Автобіографію Агати Крісті. Одна з тих книг, які повертають мене до смаку і правди Життя. До любові до Життя, до нагадування, ЯК його можна смакувати живучи.
Я, напевно, як прирождена любительниця смачно поїсти (пам"ятаю себе такою з дитинства :) тай не тільки я) відчуваю такі книги смаком. Таке враження ніби я щойно з"їла смачнющий м"ясний пиріг, щось смачнюще з домашніми вершками на десерт і, заївши то все фруктами, нопоєними сонцем з власного саду, пішла по своїх мирних справах далі. Такий самий смак у мене викликала автобіографія Шаляпіна - смак добротної їжі, якої зараз практично не буває.
Як все таки МУДРО жили раніше люди. Називайте мене ретроглядом, але чим більше таких книжок, тим більше я в тому переконуюсь. Люди Жили. Не було примарних цілей, які вимушували бігти весь час вперед у постійному стресі по великому рахунку - невідомо для чого ... І це так класно. Агата Крісті зупиняється в одному місці саме на описі своєї радості від життя, яку вона відчувала ЩОДНЯ прокинувшись зранку. Я про нормальність наявності такої радості взнала вже будучи дорослою людиною і вона у мене від того не появилась... Люди багато працювали, багато знали, багато чим займались, багато чого вміли, отримували від життя ЗДОРОВЕ задоволення і тим не менш нормально спали і жили в нормальному, щоб не сказати в повільному темпі. Життя було побудовано інакше. І я вважаю - правильно. Не буду пускатись в довгі пояснення і доведення своєї думки - всеодно правильність її для когось очевидна, а для кого ні - то і доводити марно. Одним словом, критикувати і розкладати по поличках детально свої враження (їх багатоооо) я не буду, але книга проста, життєва і фантастична!