Мандрівка до грузії. Частина перша: Батумі, Нокалакеві
Отже, наша мандрів до Грузії тривала 9 днів, з 5-го до 13-го квітня.
Головна мета - бачити нові міста, гори, людей, їсти смачну їжу, знайомитись з культурою, архітектурою, природою. Для цієї мети квітень видався прекрасним часом: пляжний сезон ще не почався, навколо дуже мало туристів, а отже більше уваги й дешевші ціни.
Ми прилетіли в аеропорт в Кутаїсі. Принагідно дякую візейру за чудові ціни! І одразу ж попрямували до Батумі!
Головний транспорт Грузії - маршрутка: доступно, дешево, швидко, накурено і з шансоном. Найкласичніша маршрутка :)
Напередодні поїздки нам тисячі разів казали, що в Грузії привітні й добрі люди, але оцінити масштаб привітності й доброти ми змогли лише на власному досвіді. У Батумі нас зустріли господарі хостелу, завезли на авто до будинку, поселили, запропонували чай, а потім ще відвезли в центр. Варто сказати, що хостел коштував близько 80 грн за ніч з людини. (TJ Hoste, Amagleba Street 14)
Батумі - дуже контрастне місто. Поряд з старовинними двориками, які проїдають час і злидні розташовуються красиві хмарочоси, доглянуті сквери й алеї. У літній час місто переповнене туристами, нам же пощастило блукати ним лиш у компанії батумців.
Перед Вами, шановне панство, справжнісінький аджарський хачапурі: з сиром, маслом і сирим яйцем. Так почалося наше кулінарне знайомство з Грузією у перший же день поїздки в Батумі. І з цього знайомства почалася велика любов. Цей хачапурі треба їсти без ножа і виделки, відриваючи шматки хлібу і вимочуючи ними начинку, це надзвичайно смачно, друзі!
Господар магазину розповідав нам, що ще в 90-тих в Батумі, як і в решті Грузії, не було електрики, всюди панували злидні й біднота. Але за останні 10-15 років місто почало дуже стрімко й активно розвиватись перетворюючись на приємний і красивий курорт. В центрі - доглянуті алеї, підсвічені вночі будинки і пальми, виставки танцюючих фонтанів й цвітуть екзотичні дерева.
Фонтан з русалчиним молоком
Звісно, ми не оминули Ботанічний сад.
"Їдемо в ботнічний сад, зловили маршрутку, доїхали до кінцевої.- Вы в ботанический? - запитує водій. Треба сказати, що ботсад знаходиться на доволі високій горі, аж раптом водій знімає табличку, повертає і жене на гору.- Вы же приехали отдыхать, а не ходить пешком - говорить; розказує нам про навколишні місця, зриває дорогою цитрони, інжир, фотографує нас і фотографується з нами.- Ві - наши братья - каже в кінці, обіймає нас і їде працювати далі." (с) Сашко Лютий
А ось і герой розповіді :)
Хмари ховались вночі в ботанічному саду, а зранку повільно розповзались по справах.
Виходжу на контакт з місцевим цуциком :)
Молодий бамбук - улюблена їжа панд :)
Між іншим, мавпи були дуже здивовані тим, що ми прийшли до них в зоопарк.
Чорне море і Сашко
Сашко приміряє на себе мушлю велетенського равлика!
Ось так виглядає батумський річковий вокзал. Сюди приходять пароми з Іллічевська.
У місті є досить цікавий, хоч і компактний музей мистецтва Аджарії, серед іншого, там знаходиться оригінал Піросмані.
За адресою K.Gamsakhurdia 18 є відмінне кафе з чаєм, тістечками і книгарнею.
Провівши півтора дні в Батумі, ми рушили в сторону Тбілісі. Але їхати на пряму нам здалося надто просто, тому ми вирішили їхати з пригодами! Ми поїхали в місто Поті, куди приходять пароми з Керчі, а ще там є цікавий національний парк Колхеті. Центр парку - Золоте озеро, очерети і болота, це важлива точка міграції птахів. Тож за хорошої погоди і відповідного настрою можна провести хороший час за birdwatching’ом. Однак, на жаль, саме в той день у них зламався катер!
Зате ми знайшли іржаву демоверсію Golden Gate :)
Ми не вішали ніс і поїхали в Сенакі,а з Сенакі в Нокалакеві.
Нокалакеві - старовинне місто-фортеця місце легендарного міста Айа, куди за переказами припливли аргонавти. Місто було засноване в 3-му столітті нашої ери, але люди там жили й раніше. Про все це можна дізнатися в музеї при фортеці, а потім насолодитися прогулянкою.
Фортечні мури
Сходи на мур
Класична туристична фотографія :)
Фундамент старовинного храму
Цей храм був зведений за 500 років до того, як Володимир Великий охрестив Київську Русь. Мало казати, що атмосфера в ньому дуже особлива.
Дивний скрипучий міст
Ми знайшли таємний прохід до річки Тсхеністскалі
Там було прохолодно, приємно, шуміла вода і ми зробили привал.
Навпроти фортеці є ресторан, де подають відмінного сома в горіховому соусі і вино.
Оскільки маршрутки було не видно і не чути, ми стопнули авто і познайомились з чудовими людьми. В авто були Мака і її брат Бачо. Ми не лише приємно поговорили дорогою, вони показали нам ще одну фортецю.
Це Джіха, побудована в 4 ст нашої ери. Знаходиться на горі і з неї відкривається божественно гарний краєвид.
Бачо і Мака
Заглядаємо в дірку стародавньої лазні
Далі буде....
Головна мета - бачити нові міста, гори, людей, їсти смачну їжу, знайомитись з культурою, архітектурою, природою. Для цієї мети квітень видався прекрасним часом: пляжний сезон ще не почався, навколо дуже мало туристів, а отже більше уваги й дешевші ціни.
Ми прилетіли в аеропорт в Кутаїсі. Принагідно дякую візейру за чудові ціни! І одразу ж попрямували до Батумі!
Головний транспорт Грузії - маршрутка: доступно, дешево, швидко, накурено і з шансоном. Найкласичніша маршрутка :)
Напередодні поїздки нам тисячі разів казали, що в Грузії привітні й добрі люди, але оцінити масштаб привітності й доброти ми змогли лише на власному досвіді. У Батумі нас зустріли господарі хостелу, завезли на авто до будинку, поселили, запропонували чай, а потім ще відвезли в центр. Варто сказати, що хостел коштував близько 80 грн за ніч з людини. (TJ Hoste, Amagleba Street 14)
Батумі - дуже контрастне місто. Поряд з старовинними двориками, які проїдають час і злидні розташовуються красиві хмарочоси, доглянуті сквери й алеї. У літній час місто переповнене туристами, нам же пощастило блукати ним лиш у компанії батумців.
Перед Вами, шановне панство, справжнісінький аджарський хачапурі: з сиром, маслом і сирим яйцем. Так почалося наше кулінарне знайомство з Грузією у перший же день поїздки в Батумі. І з цього знайомства почалася велика любов. Цей хачапурі треба їсти без ножа і виделки, відриваючи шматки хлібу і вимочуючи ними начинку, це надзвичайно смачно, друзі!
Господар магазину розповідав нам, що ще в 90-тих в Батумі, як і в решті Грузії, не було електрики, всюди панували злидні й біднота. Але за останні 10-15 років місто почало дуже стрімко й активно розвиватись перетворюючись на приємний і красивий курорт. В центрі - доглянуті алеї, підсвічені вночі будинки і пальми, виставки танцюючих фонтанів й цвітуть екзотичні дерева.
Фонтан з русалчиним молоком
Звісно, ми не оминули Ботанічний сад.
"Їдемо в ботнічний сад, зловили маршрутку, доїхали до кінцевої.- Вы в ботанический? - запитує водій. Треба сказати, що ботсад знаходиться на доволі високій горі, аж раптом водій знімає табличку, повертає і жене на гору.- Вы же приехали отдыхать, а не ходить пешком - говорить; розказує нам про навколишні місця, зриває дорогою цитрони, інжир, фотографує нас і фотографується з нами.- Ві - наши братья - каже в кінці, обіймає нас і їде працювати далі." (с) Сашко Лютий
А ось і герой розповіді :)
Хмари ховались вночі в ботанічному саду, а зранку повільно розповзались по справах.
Виходжу на контакт з місцевим цуциком :)
Молодий бамбук - улюблена їжа панд :)
Між іншим, мавпи були дуже здивовані тим, що ми прийшли до них в зоопарк.
Чорне море і Сашко
Сашко приміряє на себе мушлю велетенського равлика!
Ось так виглядає батумський річковий вокзал. Сюди приходять пароми з Іллічевська.
У місті є досить цікавий, хоч і компактний музей мистецтва Аджарії, серед іншого, там знаходиться оригінал Піросмані.
За адресою K.Gamsakhurdia 18 є відмінне кафе з чаєм, тістечками і книгарнею.
Провівши півтора дні в Батумі, ми рушили в сторону Тбілісі. Але їхати на пряму нам здалося надто просто, тому ми вирішили їхати з пригодами! Ми поїхали в місто Поті, куди приходять пароми з Керчі, а ще там є цікавий національний парк Колхеті. Центр парку - Золоте озеро, очерети і болота, це важлива точка міграції птахів. Тож за хорошої погоди і відповідного настрою можна провести хороший час за birdwatching’ом. Однак, на жаль, саме в той день у них зламався катер!
Зате ми знайшли іржаву демоверсію Golden Gate :)
Ми не вішали ніс і поїхали в Сенакі,а з Сенакі в Нокалакеві.
Нокалакеві - старовинне місто-фортеця місце легендарного міста Айа, куди за переказами припливли аргонавти. Місто було засноване в 3-му столітті нашої ери, але люди там жили й раніше. Про все це можна дізнатися в музеї при фортеці, а потім насолодитися прогулянкою.
Фортечні мури
Сходи на мур
Класична туристична фотографія :)
Фундамент старовинного храму
Цей храм був зведений за 500 років до того, як Володимир Великий охрестив Київську Русь. Мало казати, що атмосфера в ньому дуже особлива.
Дивний скрипучий міст
Ми знайшли таємний прохід до річки Тсхеністскалі
Там було прохолодно, приємно, шуміла вода і ми зробили привал.
Навпроти фортеці є ресторан, де подають відмінного сома в горіховому соусі і вино.
Оскільки маршрутки було не видно і не чути, ми стопнули авто і познайомились з чудовими людьми. В авто були Мака і її брат Бачо. Ми не лише приємно поговорили дорогою, вони показали нам ще одну фортецю.
Це Джіха, побудована в 4 ст нашої ери. Знаходиться на горі і з неї відкривається божественно гарний краєвид.
Бачо і Мака
Заглядаємо в дірку стародавньої лазні
Далі буде....