Втоплена "Країна Мрій" або вечеря з аспірантом
Ще у пятницю стало зрозуміло, що погода не дасть отримати повноцінне задоволення від фестивалю й навряд чи вдасться валятись в траві й насолоджуватись музикою, проте надія на то дожива до суботнього ранку Коли надія востаннє зітхнула і розстанула - стало зрозуміло що у "Країну мрій" вдасться потрапити ненадовго лише під завершення щоб послухати пана Скрипку та його Забаву.
Настрій був напівзіпсований, але залишався якимсь лірично-пригодницьким й кортіло компенсації у вигляді приємного суботнього вечора який був вільний наче птах у небі. Не відкладаючи перейшла до рішучих дій, для підтримання бойового духу випила дешевої настоянки, що вже котрий місяць сумує на офісній шафці навіть компанія знайшлась на цю ризиковану справу) Після того вже стало набагато простіше придумати сценарій вечора. Подружечки зовсім не те чого хотілось тому цей варіант відпав зразу, за 2 доби до того була повна версія романтичного побачення у двох діях і спраги серце ще не відчувало. Було обрано варіант тематичної вечері з незнайомцем незнаймця швидко було знайдено на сайті знайомств. Переглянувши пристойну кількість анкет хлопців в окулярах вибрала переможця. У фіналі аспірант-історик переміг юриста-спелеолога й автоконструктора-мрійника, які наміряли собі якимось чином член більше 20-ти см й написали про це в анкеті.
Ми зустрілись у Портер пабі через дорогу від мого будинку і перекрикуючи живу музику жваво спілкувались на різні цікаві теми: Франко і Іван Дзюба, сучукрліт і поганські традиції було дуже цікаво, й хлопчина виявився нічогенький - обличчя типового ботана з пристойною зачіскою і шкірою, а враховуючи розвинені плечі і спортивною статуру загальна картина була досить симпатичною. Під посмішки офіціантів я поновлювала замовлення коньяку і закусок, а він соку і запіканок. Розмова поступово втрачала свою свецкість й змінювала курс в сторону питань особистого характера й тут почались несподіванки. Хлопець почав нервувати через кожне моє питання, сприймав майже все як особисту образу і вигукував дивні речі наприклад відповідь на питання де і над чим він зараз працює була приблизно такою: "Ти ше спитай яка у мене зп... тільки не треба мені казати шо я маю шось змінити у житті... мене все влаштовує... так я хотів би може займатись чимсь іншим... але я не збираюсь..." і весь час називав мене оппонентом))) Було дуже ржачно і я намагалась пояснити йому що не треба так активно від мене захищатись, що я не збираюсь ні у що втручатись, але все марно, скриню пандори відкрито і його комплекси стрибали на мене жабами один за одним, порятунку не було. Розуміючи це я почала згортати вечірку щоб випадково не вилити на це закомплексоване створіння в окулярах залишки освіжаючого грейпфрутового соку. Але це було ще не все, тут мій "оппонент" встав і проголосив приблизно таке: "Звісно ти не подумай шо я прошу в тебе секс(!)..., я не наполягаю... але якшо ти хочеш, ми можем поїхати до мене". Це було так зворушливо, що хотілось заплакати, притиснути його голову до грудей і вділити йому сексу прямо там, хоч він і не просив))) Натомість мене розібрав сміх і я запропонувала йому замість сексу випити кави з цукерками і декілька корисних порад. З порадами теж було весело, він подібно хорошому учню ловив кожне слово і періодично питав: "Так а як саме я мав сказати шоб ти захотіла зі мною сексу?!"
Я думала про те, що ситуація насправді досить сумна незважаючи на комічність, якшо розібратись. Молодий, розумний, симпатичний хлопець не може організувати собі стосунки з жінками лише через те, що у цій йобаній державі молодий науковець взагалі не відчувае себе повноцінним чоловіком через брак коштів і відсутність більш-менш пристойних перспектив. В той час як в цій йобаній державі купа дівчат гарних, добрих і розумних не можуть серед бидла знайти собі чоловіка.
Все, побігла, Олег Юрійович чекає під дощем)
Настрій був напівзіпсований, але залишався якимсь лірично-пригодницьким й кортіло компенсації у вигляді приємного суботнього вечора який був вільний наче птах у небі. Не відкладаючи перейшла до рішучих дій, для підтримання бойового духу випила дешевої настоянки, що вже котрий місяць сумує на офісній шафці навіть компанія знайшлась на цю ризиковану справу) Після того вже стало набагато простіше придумати сценарій вечора. Подружечки зовсім не те чого хотілось тому цей варіант відпав зразу, за 2 доби до того була повна версія романтичного побачення у двох діях і спраги серце ще не відчувало. Було обрано варіант тематичної вечері з незнайомцем незнаймця швидко було знайдено на сайті знайомств. Переглянувши пристойну кількість анкет хлопців в окулярах вибрала переможця. У фіналі аспірант-історик переміг юриста-спелеолога й автоконструктора-мрійника, які наміряли собі якимось чином член більше 20-ти см й написали про це в анкеті.
Ми зустрілись у Портер пабі через дорогу від мого будинку і перекрикуючи живу музику жваво спілкувались на різні цікаві теми: Франко і Іван Дзюба, сучукрліт і поганські традиції було дуже цікаво, й хлопчина виявився нічогенький - обличчя типового ботана з пристойною зачіскою і шкірою, а враховуючи розвинені плечі і спортивною статуру загальна картина була досить симпатичною. Під посмішки офіціантів я поновлювала замовлення коньяку і закусок, а він соку і запіканок. Розмова поступово втрачала свою свецкість й змінювала курс в сторону питань особистого характера й тут почались несподіванки. Хлопець почав нервувати через кожне моє питання, сприймав майже все як особисту образу і вигукував дивні речі наприклад відповідь на питання де і над чим він зараз працює була приблизно такою: "Ти ше спитай яка у мене зп... тільки не треба мені казати шо я маю шось змінити у житті... мене все влаштовує... так я хотів би може займатись чимсь іншим... але я не збираюсь..." і весь час називав мене оппонентом))) Було дуже ржачно і я намагалась пояснити йому що не треба так активно від мене захищатись, що я не збираюсь ні у що втручатись, але все марно, скриню пандори відкрито і його комплекси стрибали на мене жабами один за одним, порятунку не було. Розуміючи це я почала згортати вечірку щоб випадково не вилити на це закомплексоване створіння в окулярах залишки освіжаючого грейпфрутового соку. Але це було ще не все, тут мій "оппонент" встав і проголосив приблизно таке: "Звісно ти не подумай шо я прошу в тебе секс(!)..., я не наполягаю... але якшо ти хочеш, ми можем поїхати до мене". Це було так зворушливо, що хотілось заплакати, притиснути його голову до грудей і вділити йому сексу прямо там, хоч він і не просив))) Натомість мене розібрав сміх і я запропонувала йому замість сексу випити кави з цукерками і декілька корисних порад. З порадами теж було весело, він подібно хорошому учню ловив кожне слово і періодично питав: "Так а як саме я мав сказати шоб ти захотіла зі мною сексу?!"
Я думала про те, що ситуація насправді досить сумна незважаючи на комічність, якшо розібратись. Молодий, розумний, симпатичний хлопець не може організувати собі стосунки з жінками лише через те, що у цій йобаній державі молодий науковець взагалі не відчувае себе повноцінним чоловіком через брак коштів і відсутність більш-менш пристойних перспектив. В той час як в цій йобаній державі купа дівчат гарних, добрих і розумних не можуть серед бидла знайти собі чоловіка.
Все, побігла, Олег Юрійович чекає під дощем)
Click to view