:) ну.. як "русалці" - то так, пасує. На Купала побігати можна. :))) Але от з плахтою моєю старенькою картатенькою (колись такі покривала були на постіль - у клітинки такі картато-плахтяні, з такої от тканини була пошита за срср, зараз таких не продають)- не грає.. треба тепер шукати до неї підходяще. Щось з вовняних ниток, і щоб полоси оливкові, коричневі.. може з червоним.. "мне такую же, но с перламутровимі пуговіцамі.. Будєм іскать". :))
Вона чим добра, що не відволікає так би мовити увагу.. і будь-яке керамічне чи коралове намисто чи й - просто обличчя, стрічка, чільце на голові, там яка хустинка по-молодички - все ніби на видноті, все "у вигідному світлі". В цьому своєрідна зручність.
Як тяжко просто сказати чи (взагалі) пасує "м" оця строга красива сорочка, що приміряється з пляжними шортами - так і мені тяжко зараз чітко визначитися: пасує чи ні. :)))) Мені все одно. Головне що вона мені подобається і ми з нею подружилися. :)
.. так отож.. Я теж загорілася стародавнім отим шитвом. Лічильна гладь.. тому і лічильна, що рахували кількість (грубих) ниток полотна. Між іншим.. думаю, що то не так і важко. Тому що товщина домотканої нитки в полотні приблизно така ж як і голки. Ех, колись таки спробую.. :)
Сорочка чудова. Дуже мені подобається вишивка "білим по білому", але це треба мати ідеальний зір, щоб таке вишити. Люблю старовинні речі. батькова мама, колись просила маю маму, щоб та забраза її сорочку, в якій вона шлюб брала. Але бабуся жила далеко зі старшим сином, коли після її смерті, мої батькі приїхали, тітка вже все пороздавала сусідав. Нам дісталося лише кілька лляних домотканних рушників. Так шкода, що ми її втратили.
Добре хоч рушники лишилися.. це теж рідкість. Я за лляний домотканий рушник на "Країні Мрій" заплатила 65 грн. Щоб мати хоч один в домі справжній, лляний, грубий, домотканий, кольору топленого молока з коричневими смугами по низу.. він такий "живий", просто дивовижний.
і довжелезні, я ними не користуються. (поцуплю у тебе ідею з плахтою. В селі у скрині лежить же кілька конопляних полотен. Могла б вийти гарна плахта. Тільки б сорочку собі вишити)
Тоді дозволь порадити. Спробуй знайти у краєзнавчих музеях замальовки (чи зразки) типово-"ваших" сорочок, вашого краю. Бо "хрестиків" зараз повно.. і здебільшого візерунки івано-франківщини, буковини, гуцульщини (краще збереглася традиція). А вінничини, хмельниччини, полтавщини, черкащини - немає.. але ж які там візерунки! ось та моя "біла по білому" - то полтавщина чи черкащина.. краса, самобутня. Я теж купила собі вже полотна домотканого, випрала.. хочу колись вишити саме подільську сорочку, по-давньому.. нехай я її буду 7 років вишивати - а хочу справжню.
і тебе агітую. :)) колись поїди з коляскою по музеям місцевим етнографічним, пошукай.. змалюєш чи зафоткаєш, щось придумаєш. а може, співробітники допоможуть. може, є етнографічна кафедра десь.. хто шукає - знайде.
Comments 36
Reply
Reply
Reply
Але от з плахтою моєю старенькою картатенькою (колись такі покривала були на постіль - у клітинки такі картато-плахтяні, з такої от тканини була пошита за срср, зараз таких не продають)- не грає.. треба тепер шукати до неї підходяще.
Щось з вовняних ниток, і щоб полоси оливкові, коричневі.. може з червоним..
"мне такую же, но с перламутровимі пуговіцамі.. Будєм іскать". :))
Вона чим добра, що не відволікає так би мовити увагу.. і будь-яке керамічне чи коралове намисто чи й - просто обличчя, стрічка, чільце на голові, там яка хустинка по-молодички - все ніби на видноті, все "у вигідному світлі". В цьому своєрідна зручність.
Reply
але головне шо пасує))
Reply
Мені все одно.
Головне що вона мені подобається і ми з нею подружилися. :)
Reply
на всякий випадок передав від тебе привіт:)
Reply
Я там теж буду 28 і 29-го червня, але зайвий привіт рідним (людям чи містам) ніколи не зашкодить. :)
Reply
Reply
Reply
Я теж загорілася стародавнім отим шитвом. Лічильна гладь.. тому і лічильна, що рахували кількість (грубих) ниток полотна.
Між іншим.. думаю, що то не так і важко. Тому що товщина домотканої нитки в полотні приблизно така ж як і голки.
Ех, колись таки спробую.. :)
Reply
Reply
Люблю старовинні речі.
батькова мама, колись просила маю маму, щоб та забраза її сорочку, в якій вона шлюб брала. Але бабуся жила далеко зі старшим сином, коли після її смерті, мої батькі приїхали, тітка вже все пороздавала сусідав. Нам дісталося лише кілька лляних домотканних рушників. Так шкода, що ми її втратили.
Reply
Добре хоч рушники лишилися.. це теж рідкість.
Я за лляний домотканий рушник на "Країні Мрій" заплатила 65 грн. Щоб мати хоч один в домі справжній, лляний, грубий, домотканий, кольору топленого молока з коричневими смугами по низу.. він такий "живий", просто дивовижний.
Reply
Reply
Спробуй знайти у краєзнавчих музеях замальовки (чи зразки) типово-"ваших" сорочок, вашого краю.
Бо "хрестиків" зараз повно.. і здебільшого візерунки івано-франківщини, буковини, гуцульщини (краще збереглася традиція). А вінничини, хмельниччини, полтавщини, черкащини - немає.. але ж які там візерунки!
ось та моя "біла по білому" - то полтавщина чи черкащина.. краса, самобутня.
Я теж купила собі вже полотна домотканого, випрала.. хочу колись вишити саме подільську сорочку, по-давньому.. нехай я її буду 7 років вишивати - а хочу справжню.
і тебе агітую. :))
колись поїди з коляскою по музеям місцевим етнографічним, пошукай.. змалюєш чи зафоткаєш, щось придумаєш. а може, співробітники допоможуть. може, є етнографічна кафедра десь.. хто шукає - знайде.
Reply
Leave a comment