Реабілітаційний центр бурого ведмедя в Карпатах
А ви знали що у нас в країні існують центри реабілітації диких тварин, такі як ото показують в National Geographic?..
І я би не знала, якби моя добра подруга із Закарпаття (вже чверть віку як знайомі :) ) з чоловіком не повезли нас з донею на Синевирське озеро і до дивовижного реабілітаційного центру бурого ведмедя, розташованого з 2012 року на території Національного природного парку Синевир, недалеко від села Колочава.
На території 12 гектарів - з потоками, деревами і дикою природою - зараз відновлюються 8 ведмедів, а ще більше десятка (в тому числі і ведмежатка) - адаптуються у вольєрах. Кажуть, для тих ведмедів які не зможуть побудувати собі барліг самі, збудовані штучні барлоги.
А ще кажуть, у кожного ведмедя - своя, часто важка, історія життя.. з жорстоким поводженням чи виснажливою "експлуатацією".
Загорожа під напругою. Місця доволі - але схоже, ведмеді люблять людське товариство бо ходять уздовж сітки (хоча і не наближаються - видко, током отримали пару разів бо знають що небезпечно).
У кожного своє ім'я (Іра, Потап і т.і.), вони з різних куточків України.. є навіть з Луганська ведмідь.
Одна фотографія мені особливо пам'ятна - ну така реабілітаційна.. :) той ведмідь сидів - ніби йогою займався - такий розслаблений.. потім живіт чухав.. ))
Хороше діло, приємно що у нас таке є. Довкола така природа дика і красива.. дай Боже цьому проекту довгих років життя і доброго фінансування.
І я би не знала, якби моя добра подруга із Закарпаття (вже чверть віку як знайомі :) ) з чоловіком не повезли нас з донею на Синевирське озеро і до дивовижного реабілітаційного центру бурого ведмедя, розташованого з 2012 року на території Національного природного парку Синевир, недалеко від села Колочава.
На території 12 гектарів - з потоками, деревами і дикою природою - зараз відновлюються 8 ведмедів, а ще більше десятка (в тому числі і ведмежатка) - адаптуються у вольєрах. Кажуть, для тих ведмедів які не зможуть побудувати собі барліг самі, збудовані штучні барлоги.
А ще кажуть, у кожного ведмедя - своя, часто важка, історія життя.. з жорстоким поводженням чи виснажливою "експлуатацією".
Загорожа під напругою. Місця доволі - але схоже, ведмеді люблять людське товариство бо ходять уздовж сітки (хоча і не наближаються - видко, током отримали пару разів бо знають що небезпечно).
У кожного своє ім'я (Іра, Потап і т.і.), вони з різних куточків України.. є навіть з Луганська ведмідь.
Одна фотографія мені особливо пам'ятна - ну така реабілітаційна.. :) той ведмідь сидів - ніби йогою займався - такий розслаблений.. потім живіт чухав.. ))
Хороше діло, приємно що у нас таке є. Довкола така природа дика і красива.. дай Боже цьому проекту довгих років життя і доброго фінансування.