Ой на Ївана на Купайла
Свято Купала святкується зараз в ніч із 6 на 7 липня.
На два тижні пізніше за день літнього сонцестояння.. очевидно, що ці два тижні зсуву пов'язані з реформами календарів.
Але традиційність - це тягла конструкція.. як передається від бабці до онучки і від діда до онука - так і передається далі, і ще далі, на те вона і "народна" традиція - а не наукова чи будь-ким підредагована чи відкоректована. Коли запитати у носія "що це символізує" - він ніколи не скаже і не опише словами того що опише і розпише науковець, швидше за все носій скаже: "не знаю, але мої батьки так робили і я так роблю/співаю". Але це не означає що науковці повинні перевчити народ святкувати правильніше і у правильніший час, чи співати інші тексти. Таке моє переконання.
В музеях всього світу лежать вцілілі з прадавніх епох черепки, уламки. Вони самі по собі цінність і ніхто не нарікає, що потрібно було виліпити такий же горщик але цілий, бо черепок - це неправильно, виріб же був таким а не черепком.. (згадується росіянка на екскурсії в Бахчисарайському гаремі султана Гірея "могли бы положить ковры поновее.. а то старье какое-то" :)) )
Ми маємо берегти і пишатися вцілілими "черепками" і уламками етно-культури, можна спробувати відтворювати решту - як це роблять реставратори, щоб показати яким був артефакт до руйнування.. але робити це дуже обережно, додаючи а не ліплячи щось новеньке і викидаючи чи переробляючи безцінні "черепки" тієї живої і побутуючої ще етніки, яка дійшла до кінця ХХ століття чи до нинішнього дня.
Кілька років тому пощастило записати одну чудову молоду жіночку, на танцях подвір'я музею Гончара. Писала для себе, але захотілося поділитися зі всіма.. це справжнє, це живе в побуті, це "аборигенське" - і тим надзвичайно цінне.
Слухаймо як святкують Купала і як співають купальські приспівки на Житомирщині.
На два тижні пізніше за день літнього сонцестояння.. очевидно, що ці два тижні зсуву пов'язані з реформами календарів.
Але традиційність - це тягла конструкція.. як передається від бабці до онучки і від діда до онука - так і передається далі, і ще далі, на те вона і "народна" традиція - а не наукова чи будь-ким підредагована чи відкоректована. Коли запитати у носія "що це символізує" - він ніколи не скаже і не опише словами того що опише і розпише науковець, швидше за все носій скаже: "не знаю, але мої батьки так робили і я так роблю/співаю". Але це не означає що науковці повинні перевчити народ святкувати правильніше і у правильніший час, чи співати інші тексти. Таке моє переконання.
В музеях всього світу лежать вцілілі з прадавніх епох черепки, уламки. Вони самі по собі цінність і ніхто не нарікає, що потрібно було виліпити такий же горщик але цілий, бо черепок - це неправильно, виріб же був таким а не черепком.. (згадується росіянка на екскурсії в Бахчисарайському гаремі султана Гірея "могли бы положить ковры поновее.. а то старье какое-то" :)) )
Ми маємо берегти і пишатися вцілілими "черепками" і уламками етно-культури, можна спробувати відтворювати решту - як це роблять реставратори, щоб показати яким був артефакт до руйнування.. але робити це дуже обережно, додаючи а не ліплячи щось новеньке і викидаючи чи переробляючи безцінні "черепки" тієї живої і побутуючої ще етніки, яка дійшла до кінця ХХ століття чи до нинішнього дня.
Кілька років тому пощастило записати одну чудову молоду жіночку, на танцях подвір'я музею Гончара. Писала для себе, але захотілося поділитися зі всіма.. це справжнє, це живе в побуті, це "аборигенське" - і тим надзвичайно цінне.
Слухаймо як святкують Купала і як співають купальські приспівки на Житомирщині.
Click to view