Мені тоді було 11 років. Пригадую як казали не вірити чуткам і що все нормально.. а дружина дяді, полковника, по телефону нам повідомила що це не чутки і що справді вибухнув Чорнобиль. Пригадую як мене відправили до бабусі на все літо, і як біля Житомира автобус обміряли дозиметром. А звичка питати на базарі "звідки?" збереглася досі..
Яка та Україна бита всіма напастями... і голод, і війна, і Чорнобиль - забирали завжди найкращих, найсміливіших і відважних, і порядних, і господарних.. і яка вона родюча - що ще досі родить і родить нових достойних чоловіків, жінок, героїв..
Світла пам'ять загиблим від променевих і інших хвороб, тим солдатикам строкової служби, пожежникам, інженерам, військовим, водіям, лікарям і всім-всім... здоров'я міцного всім ліквідаторам і учасникам, і постраждалим які пережили ті часи. Слава Героям Чорнобиля.
Click to view