Київ вечірній
Виходимо після шостої вечора з роботи з колегою, ідемо по нашій вуличці (яка виходить на широку Васильківську і утворює перехрестя), коли це на червоний світлофор гуде і мчить з торохтінням страшна вантажівка з темною металевою "будою" і синім міліцейським вогником над ним, на буді чомусь дві "латки" із металевих листів .. Промчала повз нас, колега ошелешено питає: ..а що це за машина?.. - По всім ознакам "автозак", кажу. - Я такої ніколи раніше не бачила в Києві на вулицях. - Я теж другий раз в житті бачу. Перший раз бачила подібну вчора під СІЗО, у ворота заїжджала.
...по дорозі додому подумала що до всього люди звикають.. не дай боже, звичайно, але можуть звикнути до всього, пристосуватися і жити далі.. особливо якщо не знали кращого.
Сподіваюся, що ми і наші діти достатньо відчули смак свободи щоб звикати до неволі і повного безправ'я.
...по дорозі додому подумала що до всього люди звикають.. не дай боже, звичайно, але можуть звикнути до всього, пристосуватися і жити далі.. особливо якщо не знали кращого.
Сподіваюся, що ми і наші діти достатньо відчули смак свободи щоб звикати до неволі і повного безправ'я.