на коляду до Тараса Григоровича
11 січня, субота, був у нас, київських колядників, "музейний день". :)
Я такі дні особливою любов'ю люблю, бо причащаєшся особливого світу.
Колядували в музеї Києва. На початку планували, як будуть люди, налаштовані щось "ексклюзивне" почути - заспіваємо довгеньку, але цікаву, "баладну" "Ой там Божа Мати по світі ходила".
Але виявилося, що там якраз у зал, де нас мали приймати, прийшла група китайських студентів.. так що колядували і китайцям в тому числі.:) а відтак вирішили на ходу їх баладною колядкою (довгенькою) не мучити, і трохи коляду скоротили.
Серед гостинців опинився у нас і величезний календар із репродукціями картин Нікаса Сафронова, який вручив нам, між іншим, його представник чи як він там.. від персональної виставки, яка якраз в музеї Києва проходить в ці дні. Отакий трофей. :)
Далі був музей літератури. У нас із ним давня дружба, вже мабуть третій рік приходимо. Якось діткам з інтернату колядували і Козу показували. Тут вже нарешті діло було в залі, хоч і не дуже багато працівників і інших слухачів, але ніхто не поспішав, заспівали ми "ой там Божа Мати".. :) ну і все інше. Тепло нас сприймали, а серед дарунків у мішку потім знайшли півлітрову баночку меду світлого і горіхи, так святково. :) мед, до речі, я вже на три родини поділила вдома (у четвертої учасниці була алергія на мед).
Дуже цікаву нам показали виставку ляльок, це приватна колекція. Виставка триває до кінця січня, кому цікаво з киян - можете приходити. Під катом - фотографії, особливо вразили стелажі із ляльками маленьких розмірів, одягнених у строї різних регіонів Австрії.. для мене був шок - скільки у них отих "етно-регіонів", виявляється! Здається, у всіх ляльок, чи у більшості, обличчя порцелянові.
Етно-Австрія :) :
Ну і насамкінець, зайшли ми до музею-хати Тараса Григоровича..
(хто не знає, бо і я ще пару років тому не знала: )http://primetour.ua/uk/excursions/museum/Literaturno-memorialnyiy-dom-muzey-T-SHevchenka--Hata-na-Priorke-.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE-%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA-%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0
минулого року нас туди (урочисто) запросили, і привів сам Микола Біляшівський, було багато людей і нас чекали.
А цього року ми як справжні колядники прийшли без попередження, стали під освітленими старовинними вікнами
і співаємо:
"пустіть до хати колядувати
на дворі мороз стояти не мож.." і т.д.
А я ще придумала (через реально дощову погоду цього Різдва :( ), додали:
"Пустіть до хати колядувати
На дворі зливА - мокра голова"
:)))
Пустили, дуже гарно колядувалося, і слухали із задоволенням.. а як сказали що вже у них були минулого року - винесли книгу із записами про важливі події в житті музею і показали фото: ми у снігу ідемо стежкою до хати Шевченка, і запис від руки кульковою ручкою, очевидно, про суть події.. така честь і так приємно. :)
Бажали окрім "щоб овечки котилися і корови телилися", щоб експонати гарно зберігалися і нові прибували :)
Одна із співробітниць музею, пані Ольга, запитала що то у нас за цікава колядочка про волохів, звідки вона.. "зі Східного Полісся" -кажу - "я ж чую що поліська.." Коротенько розповіла історію її приходу у наш репертуар. А почалася вона, до речі, із відео-запису поліської колядки (зафіксована Сумська, Чернігівська області - Козелець, Кролевець), почутої у Львові, а записав це МШФ terwik, хмельничанин. Так що от таким незбагненним чином ЖЖ connecting peoples: Сумщина-Львів-Хмельницький-Київ -хата-музей Тараса Григоровича, уявляєте?! :))
А ще пані Ольга одягла білі полотняні рукавички і показала-розгорнула нам книги з виставки рівненських майстрів "Креативна книга", номінованої на премію Шевченка. Книга, вишита бісером, книга із повстяними сторінками і малюнками, книга-криниця, книга з лози, вишита книга, книга-будинок.. "чим би дитя не тішилося - аби читало" :)) Дуже красиві декоративні і справді креативні ідеї.
Зазирнули в кімнату на першому поверсі де мешкав Шевченко.. там піч облицьована керамікою, кажуть, такі були на початку століття в кожному домі. Красиві, білі із темно-синім глазуровані кахлі.. а ще розповіла нам що цей будинок знали всі кияни тоді - хто де мешкав, а тим більш така постать як Тарас Григорович. І що коли у 20-х роках розселили людей з того будинку і відкривали музей, то прийшов дідусь і розповідав що так, це той самий будинок де жив Шевченко, і що тутечки його і арештували, а він тікав через вікно і відстрілювався: 6 поранив і одного вбив. При тому що Т.Г. був що називається тепер "пацифістом", така легенда склалася. :) Але як воно завжди буває, раз є дим то десь був вогонь.. Виявляється, при обшуку у Т.Г. знайшли "три пистолета, один со сломанной собачкой". Якби вони були бойовими, то явно фігурували би у справі. А так, очевидно, то були експонати з науково-пошукової роботи, адже він був членом київської археографічної комісії. Але ж якось кияни про ці пістолі дізналися.. і так факт їх наявності і арешт переросли у місцеву київську легенду. :)
Як і минулого року, вийшли із тієї хати як із церкви.. таке неймовірне відчуття було на серці, така там енергетика тепла і жива. І Промінчик одразу сказав: "правда, мамо, так добре-добре стало".. вдома увечері спитала її як би вона назвала оте відчуття на серці яке і досі є. Подумала і каже: "просвітлення".
Я такі дні особливою любов'ю люблю, бо причащаєшся особливого світу.
Колядували в музеї Києва. На початку планували, як будуть люди, налаштовані щось "ексклюзивне" почути - заспіваємо довгеньку, але цікаву, "баладну" "Ой там Божа Мати по світі ходила".
Але виявилося, що там якраз у зал, де нас мали приймати, прийшла група китайських студентів.. так що колядували і китайцям в тому числі.:) а відтак вирішили на ходу їх баладною колядкою (довгенькою) не мучити, і трохи коляду скоротили.
Серед гостинців опинився у нас і величезний календар із репродукціями картин Нікаса Сафронова, який вручив нам, між іншим, його представник чи як він там.. від персональної виставки, яка якраз в музеї Києва проходить в ці дні. Отакий трофей. :)
Далі був музей літератури. У нас із ним давня дружба, вже мабуть третій рік приходимо. Якось діткам з інтернату колядували і Козу показували. Тут вже нарешті діло було в залі, хоч і не дуже багато працівників і інших слухачів, але ніхто не поспішав, заспівали ми "ой там Божа Мати".. :) ну і все інше. Тепло нас сприймали, а серед дарунків у мішку потім знайшли півлітрову баночку меду світлого і горіхи, так святково. :) мед, до речі, я вже на три родини поділила вдома (у четвертої учасниці була алергія на мед).
Дуже цікаву нам показали виставку ляльок, це приватна колекція. Виставка триває до кінця січня, кому цікаво з киян - можете приходити. Під катом - фотографії, особливо вразили стелажі із ляльками маленьких розмірів, одягнених у строї різних регіонів Австрії.. для мене був шок - скільки у них отих "етно-регіонів", виявляється! Здається, у всіх ляльок, чи у більшості, обличчя порцелянові.
Етно-Австрія :) :
Ну і насамкінець, зайшли ми до музею-хати Тараса Григоровича..
(хто не знає, бо і я ще пару років тому не знала: )http://primetour.ua/uk/excursions/museum/Literaturno-memorialnyiy-dom-muzey-T-SHevchenka--Hata-na-Priorke-.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE-%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA-%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0
минулого року нас туди (урочисто) запросили, і привів сам Микола Біляшівський, було багато людей і нас чекали.
А цього року ми як справжні колядники прийшли без попередження, стали під освітленими старовинними вікнами
і співаємо:
"пустіть до хати колядувати
на дворі мороз стояти не мож.." і т.д.
А я ще придумала (через реально дощову погоду цього Різдва :( ), додали:
"Пустіть до хати колядувати
На дворі зливА - мокра голова"
:)))
Пустили, дуже гарно колядувалося, і слухали із задоволенням.. а як сказали що вже у них були минулого року - винесли книгу із записами про важливі події в житті музею і показали фото: ми у снігу ідемо стежкою до хати Шевченка, і запис від руки кульковою ручкою, очевидно, про суть події.. така честь і так приємно. :)
Бажали окрім "щоб овечки котилися і корови телилися", щоб експонати гарно зберігалися і нові прибували :)
Одна із співробітниць музею, пані Ольга, запитала що то у нас за цікава колядочка про волохів, звідки вона.. "зі Східного Полісся" -кажу - "я ж чую що поліська.." Коротенько розповіла історію її приходу у наш репертуар. А почалася вона, до речі, із відео-запису поліської колядки (зафіксована Сумська, Чернігівська області - Козелець, Кролевець), почутої у Львові, а записав це МШФ terwik, хмельничанин. Так що от таким незбагненним чином ЖЖ connecting peoples: Сумщина-Львів-Хмельницький-Київ -хата-музей Тараса Григоровича, уявляєте?! :))
А ще пані Ольга одягла білі полотняні рукавички і показала-розгорнула нам книги з виставки рівненських майстрів "Креативна книга", номінованої на премію Шевченка. Книга, вишита бісером, книга із повстяними сторінками і малюнками, книга-криниця, книга з лози, вишита книга, книга-будинок.. "чим би дитя не тішилося - аби читало" :)) Дуже красиві декоративні і справді креативні ідеї.
Зазирнули в кімнату на першому поверсі де мешкав Шевченко.. там піч облицьована керамікою, кажуть, такі були на початку століття в кожному домі. Красиві, білі із темно-синім глазуровані кахлі.. а ще розповіла нам що цей будинок знали всі кияни тоді - хто де мешкав, а тим більш така постать як Тарас Григорович. І що коли у 20-х роках розселили людей з того будинку і відкривали музей, то прийшов дідусь і розповідав що так, це той самий будинок де жив Шевченко, і що тутечки його і арештували, а він тікав через вікно і відстрілювався: 6 поранив і одного вбив. При тому що Т.Г. був що називається тепер "пацифістом", така легенда склалася. :) Але як воно завжди буває, раз є дим то десь був вогонь.. Виявляється, при обшуку у Т.Г. знайшли "три пистолета, один со сломанной собачкой". Якби вони були бойовими, то явно фігурували би у справі. А так, очевидно, то були експонати з науково-пошукової роботи, адже він був членом київської археографічної комісії. Але ж якось кияни про ці пістолі дізналися.. і так факт їх наявності і арешт переросли у місцеву київську легенду. :)
Як і минулого року, вийшли із тієї хати як із церкви.. таке неймовірне відчуття було на серці, така там енергетика тепла і жива. І Промінчик одразу сказав: "правда, мамо, так добре-добре стало".. вдома увечері спитала її як би вона назвала оте відчуття на серці яке і досі є. Подумала і каже: "просвітлення".