думки
Якщо згрубша узагальнити, то виходить що бажання щось комусь доводити, вочевидь, виявляють якусь нашу власну невизначеність і невпевненість у предметі...
бо ж не хочеться обґрунтовано доводити комусь факт що після ночі настане ранок.
Хіба що є (здорове, нездорове?..) бажання дискусії - будь про що.
З іншого боку добре, що не все на світі є (для себе) визначеним і не у всьому впевнений.. інакше було би надто спокійно жити.. як кам'яній брилі на горі, яка лише споглядає.
Та поки такий суцільний спокій не загрожує - все ж приємно відчувати як з віком (хай не одразу, але врешті-решт) зникають різні невпевненості і бажання щось комусь доводити, які часом забирають надто багато душевних сил, переконувати, і навіть мати прибічників (хоч, може, я і лукавлю) своїм думкам чи відчуттям, чи будь-чому.. мабуть, так починається зрілість.
бо ж не хочеться обґрунтовано доводити комусь факт що після ночі настане ранок.
Хіба що є (здорове, нездорове?..) бажання дискусії - будь про що.
З іншого боку добре, що не все на світі є (для себе) визначеним і не у всьому впевнений.. інакше було би надто спокійно жити.. як кам'яній брилі на горі, яка лише споглядає.
Та поки такий суцільний спокій не загрожує - все ж приємно відчувати як з віком (хай не одразу, але врешті-решт) зникають різні невпевненості і бажання щось комусь доводити, які часом забирають надто багато душевних сил, переконувати, і навіть мати прибічників (хоч, може, я і лукавлю) своїм думкам чи відчуттям, чи будь-чому.. мабуть, так починається зрілість.