8 березня (день спотикань)
З року в рік все більше лають те 8 березня - радянське свято, дурне свято, ніяке не свято, роза люксембург - яку вже ніхто не пам'ятає, але якраз це і є доказом що свято дурне, що жінок треба і можна обдарувати квітами і увагою і протягом року а не раз на рік і т.і.
Все це так і нічого не заперечиш. Так - для тих жінок, у кого є кому обдаровувати їх увагою..
а мені от немає кому просто так ні квітів дарувати ні якось по-особливому ставитися (окрім батька, який нас всіх балує конваліями і бузком чи волошками, але батьки то батьки). І мені приємно хоча б таку увагу мати раз на рік. Для мене, наприклад, і це - радість відчути себе жінкою без "серйозності намірів" - а просто так.
Так само як приємно раз на рік висловити якусь увагу і повагу "нерідним" мені чоловікам- не батькові і не брату, і щоб це не розглядалося як залицяння, просто за те що вони є, що я їх поважаю і люблю як "сильну стать", якій по-своєму нелегко у житті "залишатися чоловіками", так як і жінкам - "жінками".
Я вважаю, такі важливі "поняття" як "жіночність" і "мужність", взаємовдячність протилежній статі (як такій) за те що вона є, мали би мати якийсь день, якесь своє "свято", момент.. звісно, що 28 лютого і 8 березня мають занадто непідходяще коріння.
Але те що вони так довго святкуються (і сучасні діти теж ці свята чекають - як нагоду висловити одне одному свої симпатії, між іншим, при чому не у "день закоханих" - бо це зобов'язує, це "важка артилерія", а просто..) - свідчить про те що такі дні потрібні.
p.s. ми хлопцям на роботі не полінувалися і спекли цього року домашні тортики. чим дуже їх потішили (зараз всі вже перейшли на куповані, і вони приїлися до неможливості). цікаво, яким буде їх хід завтра.. :))
Все це так і нічого не заперечиш. Так - для тих жінок, у кого є кому обдаровувати їх увагою..
а мені от немає кому просто так ні квітів дарувати ні якось по-особливому ставитися (окрім батька, який нас всіх балує конваліями і бузком чи волошками, але батьки то батьки). І мені приємно хоча б таку увагу мати раз на рік. Для мене, наприклад, і це - радість відчути себе жінкою без "серйозності намірів" - а просто так.
Так само як приємно раз на рік висловити якусь увагу і повагу "нерідним" мені чоловікам- не батькові і не брату, і щоб це не розглядалося як залицяння, просто за те що вони є, що я їх поважаю і люблю як "сильну стать", якій по-своєму нелегко у житті "залишатися чоловіками", так як і жінкам - "жінками".
Я вважаю, такі важливі "поняття" як "жіночність" і "мужність", взаємовдячність протилежній статі (як такій) за те що вона є, мали би мати якийсь день, якесь своє "свято", момент.. звісно, що 28 лютого і 8 березня мають занадто непідходяще коріння.
Але те що вони так довго святкуються (і сучасні діти теж ці свята чекають - як нагоду висловити одне одному свої симпатії, між іншим, при чому не у "день закоханих" - бо це зобов'язує, це "важка артилерія", а просто..) - свідчить про те що такі дні потрібні.
p.s. ми хлопцям на роботі не полінувалися і спекли цього року домашні тортики. чим дуже їх потішили (зараз всі вже перейшли на куповані, і вони приїлися до неможливості). цікаво, яким буде їх хід завтра.. :))