(no subject)
Добре коли у тата робота з профсоюзом.:)
Промінчик поїхав у споритивно-оздоровчий табір в Понизівку ("між Ялтою і Форосом" як мені пояснили) на 21 день за 1/5 вартості путівки у вільному продажу. У вартість сходять три екскурсії і піші туристичні маршрути по ближнім горам, гуртки на всі смаки і все таке.
Ще таке буває у особливо крупних структурах.. )
Мої витрати зайняла здебільшого ретельно вибрана (люблю, коли речі служать довго по можливості) валіза на коліщатках, за яку скромно натякнула моя мудра передбачлива дитина - "якщо можна.. щоб я якось ту сумку сама довезла", ну і там всякі дрібниці. Від яких, тим не менш, в шоці.. дитячу піжамку вже не купиш, а жіночі спальні трикотажні шортики і майка - від 160 грн. А те що мені одразу сподобалося на базарі, виявилося взагалі 270грн. І було б то пальто чи сукня.. І це не в бутіку, а на звичайному базарі..
Так що тепер у нас дві жінки. Велкам ту доросле життя, дитинство потихеньку закінчилося. :)) Виручає кількість власних майже нових речей.. у які не влізаю (пхик-пхик). Тепер є кому носити. :)
Вчора відпросилася з роботи, приїхала вже на сам вокзал, куди її доставили без мене. Взяли "посадочні талончики" на потяг, біля якого мали їх "здав-прийняв" їхні супроводжуючі "куратори", стоїмо чекаємо.. витягла кокосового батончика із тих що наготувала її в поїзд, жує, зітхаючи "відправили мене кудись.. на цілий 21 день..". Питаю:
- що, нервуєш трохи?.. переживаєш, так?
- Та... переживаю тільки яка там буде середня кількість ідіотів..
Ги.:))) і головне що я розумію про що вона. З її досвіду (її класу) вона вже зрозуміла що у"колективах" завжди є певна кількість "важких осіб".
Зітхнула з полегшенням коли я сказала що житимуть дівчатка з дівчатками.. воно ж, бідне, здається, думало, що всі разом. :))) через те і переживало за "ідіотів" (очевидно, чоловічої статі, хуліганів.. :) )
Сьогодні приїхала і, капосне, не зателефонувало, слухавку не бере.. а я як згадаю ті серпантини, то аж млосно. Добре що передбачила такі повороти і мала телефон "куратора": все добре, поселилися, якісь там заходи вже до вечора.
Хі. :))) Недаремно ми з доцею останній тиждень наспівували пісеньку з мого і її улюбленого, хай і радянського, дитячого музичного кіна "Пригоди Петрова і Васєчкіна":
Промінчик поїхав у споритивно-оздоровчий табір в Понизівку ("між Ялтою і Форосом" як мені пояснили) на 21 день за 1/5 вартості путівки у вільному продажу. У вартість сходять три екскурсії і піші туристичні маршрути по ближнім горам, гуртки на всі смаки і все таке.
Ще таке буває у особливо крупних структурах.. )
Мої витрати зайняла здебільшого ретельно вибрана (люблю, коли речі служать довго по можливості) валіза на коліщатках, за яку скромно натякнула моя мудра передбачлива дитина - "якщо можна.. щоб я якось ту сумку сама довезла", ну і там всякі дрібниці. Від яких, тим не менш, в шоці.. дитячу піжамку вже не купиш, а жіночі спальні трикотажні шортики і майка - від 160 грн. А те що мені одразу сподобалося на базарі, виявилося взагалі 270грн. І було б то пальто чи сукня.. І це не в бутіку, а на звичайному базарі..
Так що тепер у нас дві жінки. Велкам ту доросле життя, дитинство потихеньку закінчилося. :)) Виручає кількість власних майже нових речей.. у які не влізаю (пхик-пхик). Тепер є кому носити. :)
Вчора відпросилася з роботи, приїхала вже на сам вокзал, куди її доставили без мене. Взяли "посадочні талончики" на потяг, біля якого мали їх "здав-прийняв" їхні супроводжуючі "куратори", стоїмо чекаємо.. витягла кокосового батончика із тих що наготувала її в поїзд, жує, зітхаючи "відправили мене кудись.. на цілий 21 день..". Питаю:
- що, нервуєш трохи?.. переживаєш, так?
- Та... переживаю тільки яка там буде середня кількість ідіотів..
Ги.:))) і головне що я розумію про що вона. З її досвіду (її класу) вона вже зрозуміла що у"колективах" завжди є певна кількість "важких осіб".
Зітхнула з полегшенням коли я сказала що житимуть дівчатка з дівчатками.. воно ж, бідне, здається, думало, що всі разом. :))) через те і переживало за "ідіотів" (очевидно, чоловічої статі, хуліганів.. :) )
Сьогодні приїхала і, капосне, не зателефонувало, слухавку не бере.. а я як згадаю ті серпантини, то аж млосно. Добре що передбачила такі повороти і мала телефон "куратора": все добре, поселилися, якісь там заходи вже до вечора.
Хі. :))) Недаремно ми з доцею останній тиждень наспівували пісеньку з мого і її улюбленого, хай і радянського, дитячого музичного кіна "Пригоди Петрова і Васєчкіна":
Click to view