діалектні слова
От, здавалося б, стільки років скільки живу на світі, буваю у бабусі щороку, загалом же тривалий час. І повинна була би вже все почути.. а ні, і досі ще випливають якісь нові для мене слова..
Не так давно по телефону батькам бабуся розповідала що прийшли до неї сусідки.. та й вона їх чи то приспособила квасолю лущити чи то так посиділи.. "вийшли у нас годЕнки".
Годенки?..
ну так, - підтвердив батько, у нас в селі казали "годеньки". (сусідній район, але там вимова оригінальна: траба (замість "треба"), "го" (гогірки, гонучка, гокуляри) замість першої голосної "о" та ін.
Виявляється (слава інтернету і навчально-методичним посібникам філології Львівського Національного ун-ту: http://www.lnu.edu.ua/faculty/Philol/www/bakalavrat/Dialekt_praktyka_rob_prohr_Hlibczuk.pdf ), що це класична відома назва
спільної роботи заміжніх жінок (на відміну від посиденьок молоді, які ми всі більше знаємо у вигляді вечорниць, вулиці, досвіток тощо, бо частіше зустрічали, наприклад, у худ.літературі):
годенки, оденки, уденки.
Згадалося ще слово "хопта".
У словниках трактують як "бур'ян", але у вжитку (принаймні у бабусі на Хмельниччині) хоптою звалося загалом все те зелене що не було городніми чи "культурними" рослинами і росло, наприклад, в садку, біля хати на зеленому моріжку. Або - в тому числі - і на городі, в якості бур'яну:
"Піти нарвати хопти худобі" або "на городі такої хопти!" - з жахом.
Тобто, "бур"ян" - це в приміненні до городини, а "хопта" - значно ширше.
Ось тут у ЖЖ ще аж у 2007му намагалися дослідити ареал розповсюдження слова: від полтавщини аж до Польщі.
http://ua-etymology.livejournal.com/42282.html
Не так давно по телефону батькам бабуся розповідала що прийшли до неї сусідки.. та й вона їх чи то приспособила квасолю лущити чи то так посиділи.. "вийшли у нас годЕнки".
Годенки?..
ну так, - підтвердив батько, у нас в селі казали "годеньки". (сусідній район, але там вимова оригінальна: траба (замість "треба"), "го" (гогірки, гонучка, гокуляри) замість першої голосної "о" та ін.
Виявляється (слава інтернету і навчально-методичним посібникам філології Львівського Національного ун-ту: http://www.lnu.edu.ua/faculty/Philol/www/bakalavrat/Dialekt_praktyka_rob_prohr_Hlibczuk.pdf ), що це класична відома назва
спільної роботи заміжніх жінок (на відміну від посиденьок молоді, які ми всі більше знаємо у вигляді вечорниць, вулиці, досвіток тощо, бо частіше зустрічали, наприклад, у худ.літературі):
годенки, оденки, уденки.
Згадалося ще слово "хопта".
У словниках трактують як "бур'ян", але у вжитку (принаймні у бабусі на Хмельниччині) хоптою звалося загалом все те зелене що не було городніми чи "культурними" рослинами і росло, наприклад, в садку, біля хати на зеленому моріжку. Або - в тому числі - і на городі, в якості бур'яну:
"Піти нарвати хопти худобі" або "на городі такої хопти!" - з жахом.
Тобто, "бур"ян" - це в приміненні до городини, а "хопта" - значно ширше.
Ось тут у ЖЖ ще аж у 2007му намагалися дослідити ареал розповсюдження слова: від полтавщини аж до Польщі.
http://ua-etymology.livejournal.com/42282.html