роздуми
Смішно і сумно.. люди часто самі навантажують на себе обов'язки, бо "це не чоловіча справа", або "це не жіноча справа" - а потім нарікають на тих, кому заборонили виконувати "не свою роль" за те, що "добре тобі, бо що тобі.. а от на мені стільки клопотів! це ж мені за все подбати треба".. При чому можна подібне почути від обох статей.
Це якесь таке намагання підвищити свою значимість чи що - тільки ж люди самі часто не розуміють, чому так "красиво" самі беруть на себе стільки, що донести не в силі - зате є за що подорікати тому, кому при цьому "добре"...
Як на мене, то кому по дорозі, або в кого краще виходить і кому зручніше - той те і робить у своє задоволення і на користь своїй чи спільній справі (саме на користь - коли це направду потрібно, а не щоб зайвий раз підкреслити свою незамінність). І не дорікає за свою обтяженість, або за "непослух"- якщо інший при цьому робить те що у нього спритніше і краще виходить. Та й усе.
Інша річ, що можна і позловживати тим що хтось дуже спритний і так нічого на себе і не брати.. але то справа власної совісті і почуття справедливості.. я вже не кажу про любов.
В принципі, навіть носіння тяжкого тільки недавно стало "нежіночою справою".. знаєте скільки важить відро з водою і як важко його донести? а два - на коромислі? - так отож. Я одне ледве доносила колись у бабусі влітку з віддаленої криниці. Правда, зараз напевно відра більші як у давнину дерев"яні. А у всіх піснях дівчина не тільки "воду брала", а ще і коня напувала - і ніякий козак, зауважте, її не допоміг донести... Бо видко, не чоловіча була робота. :))
Ото біда з тією "нечоловічою-нежіночою" роботою. :) Вічно тасують-тасують.. ніяк за тисячу літ не перетасують. :)))
Це якесь таке намагання підвищити свою значимість чи що - тільки ж люди самі часто не розуміють, чому так "красиво" самі беруть на себе стільки, що донести не в силі - зате є за що подорікати тому, кому при цьому "добре"...
Як на мене, то кому по дорозі, або в кого краще виходить і кому зручніше - той те і робить у своє задоволення і на користь своїй чи спільній справі (саме на користь - коли це направду потрібно, а не щоб зайвий раз підкреслити свою незамінність). І не дорікає за свою обтяженість, або за "непослух"- якщо інший при цьому робить те що у нього спритніше і краще виходить. Та й усе.
Інша річ, що можна і позловживати тим що хтось дуже спритний і так нічого на себе і не брати.. але то справа власної совісті і почуття справедливості.. я вже не кажу про любов.
В принципі, навіть носіння тяжкого тільки недавно стало "нежіночою справою".. знаєте скільки важить відро з водою і як важко його донести? а два - на коромислі? - так отож. Я одне ледве доносила колись у бабусі влітку з віддаленої криниці. Правда, зараз напевно відра більші як у давнину дерев"яні. А у всіх піснях дівчина не тільки "воду брала", а ще і коня напувала - і ніякий козак, зауважте, її не допоміг донести... Бо видко, не чоловіча була робота. :))
Ото біда з тією "нечоловічою-нежіночою" роботою. :) Вічно тасують-тасують.. ніяк за тисячу літ не перетасують. :)))