"не похоже на тюремну пісеньку"
Промінчик цього року зацікавився і наважився - попросив мене показати її як перебирати струни на гітарі.. за місяць - як ставити пальці на акорд.. Багато разів терпляче сідала і пробувала затиснути ті неслухняні струни знов і знов - аж біліли пучки..
І от настав день коли вона пристойно змогла грати на тому одному акорді і попросила показати інші. Я показала ще два і сказала так між іншим, що "в народі" оці найпоширеніші три акорди звалися "три блатних акорди". Далі почалася халепа.. ЯК пояснити дитині що таке "блатні"? :))) Як правило, вживаючи цей жаргонізм ("які у мене блатні джинси" тощо) "народ" з часом якось забув звідки корені - зі злочинності, тюрем і т.і... що і пояснила.
Дедалі більше розмріяно-розвіяний і повільний від народження (у дитинстві одягалася найповільніше за всю групу дитсадка) Промінчик дивує мене наростаючою організованістю і зірбаністю.. чого варта лише недавня фраза: "нічого, це зараз я до школи і гуртків звикаю.. а там як спресуюся - то буду все встигати: уроки, і гуртки, і бісер, і малювати, і геометрією займатися (взяла собі підручник 7-9 класів старий і вивчає, а дідусь - консультант.. САМА - їй-богу, навіть я така в дитинстві не була до науки цікава :) ), і щодня хоча б 10хв. грати на гітарі.. і я навчуся!"
"- .. і посуд мити?" - питає мама у якої свої інтереси. :) - " і посуд".
Нарешті настав час коли почала кількість переходити у якість.. :))
День перший. Наспівує сама собі, мугикаючи:
- осінній день, осінній день.. Мамо, а наспівай мені ту мелодію..
Наспівала. Бачу що подобається.. :)
День другий. Вчора увечері після її гітарних вправ взяла інструмент і співаю (те що ї їполюбилося):
Осінній день, осінній день, осінній,
О синій день, о синій день, о синій.
Осанна осені, о сум, осанна
Невже це осінь, осінь, о та сама... (Л.Костенко, муз.О.Богомолець)
Потім питаю:
-Що, захоплює що грається всього-то на тих трьох акордах які ти вже знаєш?
-А ти як здогадалася?
- Так я ж бачу як у тебе очі загорілися коли ти за моїми пальцями слідкувала.. :)
- ... не похоже на тюремну пісеньку.
ну та вже певно що. :)))))))))
І от настав день коли вона пристойно змогла грати на тому одному акорді і попросила показати інші. Я показала ще два і сказала так між іншим, що "в народі" оці найпоширеніші три акорди звалися "три блатних акорди". Далі почалася халепа.. ЯК пояснити дитині що таке "блатні"? :))) Як правило, вживаючи цей жаргонізм ("які у мене блатні джинси" тощо) "народ" з часом якось забув звідки корені - зі злочинності, тюрем і т.і... що і пояснила.
Дедалі більше розмріяно-розвіяний і повільний від народження (у дитинстві одягалася найповільніше за всю групу дитсадка) Промінчик дивує мене наростаючою організованістю і зірбаністю.. чого варта лише недавня фраза: "нічого, це зараз я до школи і гуртків звикаю.. а там як спресуюся - то буду все встигати: уроки, і гуртки, і бісер, і малювати, і геометрією займатися (взяла собі підручник 7-9 класів старий і вивчає, а дідусь - консультант.. САМА - їй-богу, навіть я така в дитинстві не була до науки цікава :) ), і щодня хоча б 10хв. грати на гітарі.. і я навчуся!"
"- .. і посуд мити?" - питає мама у якої свої інтереси. :) - " і посуд".
Нарешті настав час коли почала кількість переходити у якість.. :))
День перший. Наспівує сама собі, мугикаючи:
- осінній день, осінній день.. Мамо, а наспівай мені ту мелодію..
Наспівала. Бачу що подобається.. :)
День другий. Вчора увечері після її гітарних вправ взяла інструмент і співаю (те що ї їполюбилося):
Осінній день, осінній день, осінній,
О синій день, о синій день, о синій.
Осанна осені, о сум, осанна
Невже це осінь, осінь, о та сама... (Л.Костенко, муз.О.Богомолець)
Потім питаю:
-Що, захоплює що грається всього-то на тих трьох акордах які ти вже знаєш?
-А ти як здогадалася?
- Так я ж бачу як у тебе очі загорілися коли ти за моїми пальцями слідкувала.. :)
- ... не похоже на тюремну пісеньку.
ну та вже певно що. :)))))))))