ацтекське народне весілля :))
Знаєте хто такий близький справжній друг? - це той хто, можливо, і не поділяє твоїх захоплень, але знає що тобі було б цікаво, чим ти живеш, і вміє порадувати тебе чимось що цікаво не так йому - як тобі.. і якщо це відбувається взаємно - це дуже приємне тепле відчуття.
Так ось ми з Промінчиком - точно друзі. :)
Позавчора увечері вийшли після дощу пройтися, розмовляємо..
Вона по півдня вдома сама (чекала закінчення занять для очей, завтра з дідусем їде нарешті у канікулярні мандри, на хмельниччину), читає ті свої улюблені книги про давні народи Америки, які ми її купили якось. При чому запитала чи звернула увагу хто автори - так, звернула: одна книга американця, а інша - росіянина, Гуляєва якогось.
І от каже мені доця: "я тобі розповім про одну стеллу.. я там видивилася картинку про ацтекське весілля, і про те якими були їх звичаї - думаю, тобі буде цікаво."
Ще б пак!! :) мені справді було надзвичайно цікаво, Промінчик при цьому торжествував що маму вдалося заінтригувати не на жарт. :)
(навзаєм я її сьогодні роздрукувала все що знайшла про ольмекську культуру - бо вона ліпить з воску, відливає, або з глини - статуетки, облюбувала ольмекські :)) ).
Так ось, молодят символічно зв'язували приблизно як і у нас - або так:
або - руки при вінчанні, або - келихи весільні однією стрічкою - як я бачила на весіллі на Київщині і т.і.
Край накидки нареченого-ацтека зв'язували із подолом сорочки нареченої, весілля було єдиним обрядом - добрим і веселим, який проводився без жерців, відповідно, і без кривавих жертвоприношень і такого іншого. Спочатку молоду сватали, а батьки чемно відмовлялися - але так, не сильно... типу, дівчина у нас молода ще.. за наступним разом батьки молодої нарешті погоджувалися. На весіллі від "хати" молодої йшли разом до "хати" молодого. Там довго розповідали молодій парі про їх обов'язки і важливість моменту, зв'язували і сідали до столу.. танці і веселощі потім тривали вже без молодят, бо ті вирушали на 4-добове безсонне моління, яке і завершувало весільний обряд.
Отака от викопна етнографія. :) Якби не Промінчик - і не знала би, що десь абсолютно відрізані від наших пращурів, якісь ацтеки - мали такі подібні до наших, індоарійських, символічні весільні обряди.. тільки що не співали як у мультфільмі "Жил-был пес":
Ой там на горііі-ііі, ой там на крутіііі-й...
:)))
Так ось ми з Промінчиком - точно друзі. :)
Позавчора увечері вийшли після дощу пройтися, розмовляємо..
Вона по півдня вдома сама (чекала закінчення занять для очей, завтра з дідусем їде нарешті у канікулярні мандри, на хмельниччину), читає ті свої улюблені книги про давні народи Америки, які ми її купили якось. При чому запитала чи звернула увагу хто автори - так, звернула: одна книга американця, а інша - росіянина, Гуляєва якогось.
І от каже мені доця: "я тобі розповім про одну стеллу.. я там видивилася картинку про ацтекське весілля, і про те якими були їх звичаї - думаю, тобі буде цікаво."
Ще б пак!! :) мені справді було надзвичайно цікаво, Промінчик при цьому торжествував що маму вдалося заінтригувати не на жарт. :)
(навзаєм я її сьогодні роздрукувала все що знайшла про ольмекську культуру - бо вона ліпить з воску, відливає, або з глини - статуетки, облюбувала ольмекські :)) ).
Так ось, молодят символічно зв'язували приблизно як і у нас - або так:
або - руки при вінчанні, або - келихи весільні однією стрічкою - як я бачила на весіллі на Київщині і т.і.
Край накидки нареченого-ацтека зв'язували із подолом сорочки нареченої, весілля було єдиним обрядом - добрим і веселим, який проводився без жерців, відповідно, і без кривавих жертвоприношень і такого іншого. Спочатку молоду сватали, а батьки чемно відмовлялися - але так, не сильно... типу, дівчина у нас молода ще.. за наступним разом батьки молодої нарешті погоджувалися. На весіллі від "хати" молодої йшли разом до "хати" молодого. Там довго розповідали молодій парі про їх обов'язки і важливість моменту, зв'язували і сідали до столу.. танці і веселощі потім тривали вже без молодят, бо ті вирушали на 4-добове безсонне моління, яке і завершувало весільний обряд.
Отака от викопна етнографія. :) Якби не Промінчик - і не знала би, що десь абсолютно відрізані від наших пращурів, якісь ацтеки - мали такі подібні до наших, індоарійських, символічні весільні обряди.. тільки що не співали як у мультфільмі "Жил-был пес":
Ой там на горііі-ііі, ой там на крутіііі-й...
:)))