Ми хочемо
"Необратимость" Антимульта наштовхнула на такі роздуми...
Коротко сюжет: один дизайнер мріє про BMW, про красивих дівчат, про квартиру в найпрестижнішому районі... Але на це він має збирати гроші ледь не все життя. І перед ним постає питання: чому він не має цього всього зараз? Адже через ті 80 років він не потрібен буде тим дівчатам. Нехай і матиме такий статус, але молодість і зрілість витрате намарне... Герой вважає себе зайвою людиною на "святі життя". І його подружка каже, що згодом він забуде про свої мрії й проміняє їх на пиво та футбол. До того ж буде щасливим із того.
З сюжету виходить так, що треба радіти тому, що маємо. НАВІТЬ, якщо маємо дуже мало. Але це ж маячня! Потрібно завжди прагнути більшого! Інакше загрузнеш у болоті буденності й станеш нікому не потрібним утриманцем сучасності. Будеш жити в старому, потрісканому від часу та стихії, дому, спати на пружинах, їсти ледь розігріті напівфабрикати, які щойно витягнув з перемороженого холодильнику, вдягнути кросівкі з дірками й сунути на тричі прокляту за останні десять хвилин роботу. Потім знехотя повертатися додому й проживати далі життя...
Не для такого створена людина!!! Ми маємо обирати вищу мету в житті. Думка про неї має стати живильним джерелом для кожного. І, звичайно, ця мета не матеріальна - вона духовна. А матеріальне обов'язково з часом прийде до оселі.
Не потрібно зовсім забувати про фізичне життя, адже "в здоровому тілі - здоровий дух". Охайна й приємна для ока обстановка позитивно впливає на підсвідомість, створюючи відчуття прекрасного. А з прекрасним легше жити.
Тож, навіть якщо ви вже маєте багато - не зупиняйтеся на досягнутому, адже не дарма воно вам дане з народження. На вас покладена висока місія примножити здобутки минулого, або, принаймні, не розгубити їх, не нашкодити нащадкам.
Коротко сюжет: один дизайнер мріє про BMW, про красивих дівчат, про квартиру в найпрестижнішому районі... Але на це він має збирати гроші ледь не все життя. І перед ним постає питання: чому він не має цього всього зараз? Адже через ті 80 років він не потрібен буде тим дівчатам. Нехай і матиме такий статус, але молодість і зрілість витрате намарне... Герой вважає себе зайвою людиною на "святі життя". І його подружка каже, що згодом він забуде про свої мрії й проміняє їх на пиво та футбол. До того ж буде щасливим із того.
З сюжету виходить так, що треба радіти тому, що маємо. НАВІТЬ, якщо маємо дуже мало. Але це ж маячня! Потрібно завжди прагнути більшого! Інакше загрузнеш у болоті буденності й станеш нікому не потрібним утриманцем сучасності. Будеш жити в старому, потрісканому від часу та стихії, дому, спати на пружинах, їсти ледь розігріті напівфабрикати, які щойно витягнув з перемороженого холодильнику, вдягнути кросівкі з дірками й сунути на тричі прокляту за останні десять хвилин роботу. Потім знехотя повертатися додому й проживати далі життя...
Не для такого створена людина!!! Ми маємо обирати вищу мету в житті. Думка про неї має стати живильним джерелом для кожного. І, звичайно, ця мета не матеріальна - вона духовна. А матеріальне обов'язково з часом прийде до оселі.
Не потрібно зовсім забувати про фізичне життя, адже "в здоровому тілі - здоровий дух". Охайна й приємна для ока обстановка позитивно впливає на підсвідомість, створюючи відчуття прекрасного. А з прекрасним легше жити.
Тож, навіть якщо ви вже маєте багато - не зупиняйтеся на досягнутому, адже не дарма воно вам дане з народження. На вас покладена висока місія примножити здобутки минулого, або, принаймні, не розгубити їх, не нашкодити нащадкам.