Сходження на Тростян
В цей понеділок (2 травня) я вирішив походити по горах. Так вирішив пройтись маршрутом з Славського на гору Тростян, потім на гору Менчіл, через село Грабовець на гору Маківку. А вернутись в Тухлю назад на електричку до Львова. Гора Тростян для мене була цікавою з тих міркувань, що я на цій горі ніколи ще не був, навіть у зимовий період.
Так приїхавши в Славсько, я з сусідом пішли відразу до першої східної канатно-крісельної дороги на гору Тростян (ФСТ Динамо). В цей час витяги на Тростян не працювали, хоча вони і не були нам потрібні. Також побачили автомобіль біля витягу з незадоволеними витягів відпочивальників. Але я планував сходження на гору Тростян пішки. Тому звідси почали ми своє сходження.
Слід відмітити, що гора Тростян є відносно високою та має висоту 1232 метри (трошки нижча за Парашку), тоді як найвища в Україні гора Говерла має висоту близько 2060 метрів.
Сходили на Тростян по шляху східної канатно-крісельної дороги. Саме під цією дорогою також є маленька стежка. Хоча і відсутність такої стежки не є проблемою, так як на шляху немає значних перешкод, які би утруднювали сходження. Так як в понеділок погода була чудовою, сходження на Тростян було приємне та ми відносно швидко викарабкались на вершину, зробивши по шляху кілька хвилинних нетривалих перепочинків.
На вершині Тростяна можна проглядати чудові краєвиди навколишніх гір та село Славське. Також на вершині гори Тростян є пам’ятник Анатолію Архангельському. Анатолій Архангельський - це перший будівничий гірколижного центру Славсько.
Потім ми пройшли повз споруди на горі до західного схилу Тростяна. Мене здивувало наявність великої кількості витягів на гору. Спустившись з гори трошки заблудили, так як планували далі йти в село Грабовець через гору Менчіл, а вийшли в село Головецьке.
На жаль за браком часу, на Маківку не встигли вийти. Тому пройшовши повз село Головецьке вийшли на трасу та попрямували в Тухлю, де сіли на електричку міст Стрий, звідки маршруткою вернулись до Львова.
