Історії міста Конотопа
Будь-яка історія повинна починатися з початку, тож почнімо й ми по-людськи. Їхала якось нашим краєм імператриця Катерина Друга. Погода була чудова, природа Присеймів'я радувала жіноче око то калиновим цвітом, то гілочкою верби. Співали пташки і широка руська душа імператриці підспівувала їм: "Volgа, Volgа, muttеr Volgа!". Раптом аварія! На шляху карети звідкись взялось болото, колеса зав'язли в багні, коні взагалі втопилися. "Шайсе, конотоп!",- прокоментувала цю подію у себе в Твіттері Катерина і з того часу за нашим містом закріпилася ця назва. Насправді і місто, і його назва на своєму місці існували задовго до того, як в Московії з'явилися перші імператори, але нашим людям чомусь більше подобається вважати, що назву їх населеному пункту дала якась монарша особа, тож подібних легенд можна нарахувати безліч. В будь-якому разі, без коня при створені назви міста не обійшлося, тож вдячні конотопці звели йому монумент в центрі міста.
Коня, що правда, встановили лише кілька років тому, а до цього тут був базарчик під оригінальною назвою "П'ятачок", де можна було купити все, що заманеться. Але незадоволені мешканці сусідніх будинків і громадські активісти поставили питання про існування в центрі міста брудної виразки руба і ринок знесли. Зносили як у Києві- з мітингами, акціями протесту, бійками з міліцією- базарники важкі люди, але закінчилося все благополучно і тепер тут алея Закоханих. Щоправда закоханих тут ви ніколи не зустрінете, бо хто буде кохатися на відноті у всього міста де всі один одного знають? Та й лавочок там так і не встановили. Зате центр міста став значно привабливішим. Ще одна родзинка алеї- баба Женя, останнє нагадування про "П'ятачок". За будь якої погоди вона сидить під своїм в'язом на видноті і торгує яйцями. Тому, що її не прогнали з алеї є своя причина- баба Женя виробила свою оригінальну стратегію поводження з міліціонерами. Варто синьому кашкету замайоріти вдалині, яка стара починає кричати на всю вулицю: "Ну який гарний хлопець! Оцей міліціонер мій самий любимий! От би моїй внучці такого чоловіка. А, ти вже жонатий? Жаль... А яка б хороша пара була..." Можливо міліціонери соромляться такої уваги, можливо десь в глибині душі вважають бабу Женю без п'яти хвилин своєю родичкою (бо й справді, не винна ж вона, що життя так несправедливо з нею повелося), але торгівку вони обходять десятою дорогою. Та справжньою візитівка міста- конотопський трамвай. В 1949-му році комусь спало на думку провести в маленькому містечку трамвайні лінії, можливо з розрахунку на його шалений розвиток. Але дива не сталося, 90-ті роки остаточно поставили крапку на перспективах, а подерті трамваї, хоч і збитково, продовжують трухикати вулицями міста, перевозячи пенсіонерів і тих, кому нікуди поспішати. Чи варто уточнювати, що вдячні мешканці міста встановили пам'ятник і трамваю? А ще Конотоп славиться битвою імені себе. Слава, що правда, була не довгою. Доки при владі був Віктор Андрійович, доти і святкували, і пам'ятали. Зараз, коли мода на перемоги над росіянами знову минула, святкують лише заїжджі свободівці та у мешканців сіл Шаповалівка і Соснівка, біля яких власне і була битва, є зайва нагода напитися. Тож на згадку про ті славні часи залишився лише пам'ятний знак та нова асфальтівка від міста до вказаних сіл, яка залишилася після приїзду згаданого Президента. Є тут і краєзнавчий музей, і музей-будинок імені Драгомирова, в якому час від часу збираються нащадки місцевих дворян і еліта міста та відтворюють колишні світські прийоми, з балами і одягом позаминулого століття, є музей авіації при заводі "Авіакон" де ремонтують гелікоптери для всієї Азії та Африки. На жаль, ви не знайдете в нашому місті стільки історичних та культурних пам'яток, як в сусідніх Батурині чи Глухові, яким пощастило свого часу бути столицями, але справжня душа міста навіть не в них, а в його історіях і людей, які ці історії пам'ятають. І за одну поїздку цю душу не відчуєш.
Коня, що правда, встановили лише кілька років тому, а до цього тут був базарчик під оригінальною назвою "П'ятачок", де можна було купити все, що заманеться. Але незадоволені мешканці сусідніх будинків і громадські активісти поставили питання про існування в центрі міста брудної виразки руба і ринок знесли. Зносили як у Києві- з мітингами, акціями протесту, бійками з міліцією- базарники важкі люди, але закінчилося все благополучно і тепер тут алея Закоханих. Щоправда закоханих тут ви ніколи не зустрінете, бо хто буде кохатися на відноті у всього міста де всі один одного знають? Та й лавочок там так і не встановили. Зате центр міста став значно привабливішим. Ще одна родзинка алеї- баба Женя, останнє нагадування про "П'ятачок". За будь якої погоди вона сидить під своїм в'язом на видноті і торгує яйцями. Тому, що її не прогнали з алеї є своя причина- баба Женя виробила свою оригінальну стратегію поводження з міліціонерами. Варто синьому кашкету замайоріти вдалині, яка стара починає кричати на всю вулицю: "Ну який гарний хлопець! Оцей міліціонер мій самий любимий! От би моїй внучці такого чоловіка. А, ти вже жонатий? Жаль... А яка б хороша пара була..." Можливо міліціонери соромляться такої уваги, можливо десь в глибині душі вважають бабу Женю без п'яти хвилин своєю родичкою (бо й справді, не винна ж вона, що життя так несправедливо з нею повелося), але торгівку вони обходять десятою дорогою. Та справжньою візитівка міста- конотопський трамвай. В 1949-му році комусь спало на думку провести в маленькому містечку трамвайні лінії, можливо з розрахунку на його шалений розвиток. Але дива не сталося, 90-ті роки остаточно поставили крапку на перспективах, а подерті трамваї, хоч і збитково, продовжують трухикати вулицями міста, перевозячи пенсіонерів і тих, кому нікуди поспішати. Чи варто уточнювати, що вдячні мешканці міста встановили пам'ятник і трамваю? А ще Конотоп славиться битвою імені себе. Слава, що правда, була не довгою. Доки при владі був Віктор Андрійович, доти і святкували, і пам'ятали. Зараз, коли мода на перемоги над росіянами знову минула, святкують лише заїжджі свободівці та у мешканців сіл Шаповалівка і Соснівка, біля яких власне і була битва, є зайва нагода напитися. Тож на згадку про ті славні часи залишився лише пам'ятний знак та нова асфальтівка від міста до вказаних сіл, яка залишилася після приїзду згаданого Президента. Є тут і краєзнавчий музей, і музей-будинок імені Драгомирова, в якому час від часу збираються нащадки місцевих дворян і еліта міста та відтворюють колишні світські прийоми, з балами і одягом позаминулого століття, є музей авіації при заводі "Авіакон" де ремонтують гелікоптери для всієї Азії та Африки. На жаль, ви не знайдете в нашому місті стільки історичних та культурних пам'яток, як в сусідніх Батурині чи Глухові, яким пощастило свого часу бути столицями, але справжня душа міста навіть не в них, а в його історіях і людей, які ці історії пам'ятають. І за одну поїздку цю душу не відчуєш.