дари данайця

[slipa_ol]

отут от Захар Прілєпін імітує прозріння, між багатьма правильними й доречними висновками чувак ховає, як заведено у російських інтелектуалів, кусочки пахучого гівна. вся героїчність українців, їхні прагнення, подаються як такий собі ерзац-продукт від російської першооснови, відображення в дзеркалі. просто пасіонарний пік росіян пройшов, а українців, які по суті ті ж росіяни, правда автор забув уточнити, що покусані поляками, якраз почався. таке бачення в Захара. в єдиному він однозначно правий - відступати нам нікуди, або ми переможемо, або нас не буде, без зауважень.
нічого в російському медіапросторі не робиться просто так, якщо хвалять - чекай підступу. нам взагалі зважати на їхню думку варто лише для годиться, нам своє робити.