восхваляюсче-облічаюсчий стіх савєцкава чілавєка

[slipa_ol]

я, як завжди, запізнююсь з реакцією. але побачив цей шедевр тільки сьогодні хоча він став публічним ще навесні. однокласник діючого президента України Володимир Довцов присвятив йому вірш. ну розмір, рими - неважливо в даному випадку. не професійний дядько поет. головне зміст, емоційне посилання. дядькові до одного місця добробут, забезпеченість, стабільність. вони аморфно представлені словами "Счастье, свободу и кров". головна увага приділена боротьбі, боротьбі з "жолтой мразью" (мабуть малась на увазі мразь помаранчева). з "казламі, мєшающімі нам жить" словами того ж таки президента. це позиція справжної радянської людини, людини заточеної на боротьбу, людини для якої світ двополярний, чорнобілий. одна половинка - наші, сприйняття яких не залежить від того що вони роблять: головне що наші, і ненаші - люди яких не повинно існувати, люди які живуть тільки щоб "мєшать жить", з ними треба вести непримириму боротьбу. і дядька мало цікавить що представники іншого лагеря "мєшают жить" не йому безпосередньо а його колишньому однокласникові і його "карєшам" які оббирають всіх з одинаковим завзяттям, і наших і ваших. але він тупо готовий іти "на подавленье той тьмы!" під проводом лучєзарного Віктора. це, звичайно, моє суб"єктивне враження. може дядько нічого такого й не хотів сказати. але мені чомусь видається що я правий. і дядько такий собі уособлювач великої частини виборців нині діючого президента України.

ну і безпосередньо сам твір, вуаля

Виктор, ты - свет наш и знамя. С тобой мы пойдем на врагов!
Веру принес ты народу. Счастье, свободу и кров.
Виктор ты наш лучезарный! Светоч, надежда, любовь!
Действуй, командуй, веди нас, на подавленье врагов!
Тучи рассеются, знаю! Светлая жизнь к нам придет.
Все твои недруги злые, вся эта желтая мразь,
Сгинет она в одночасье. И да придет благодать!
Светлая жизнь наступает. Благая весть впереди.
Действуй, командуй, веди нас - на подавленье той тьмы!