Сублімація страху.
Мій одногрупник написав чудову фразу "Вчора ввечері мені було дуе стрьомно виходити на Майдан. Я читав ... і мене нудило від страху. Режим домігся свого."
І я його чудово розумію. У кожного є щось таке, чого він боїться. Хтось боїться за своїх дітей, у когось уже "відгріб" родич, хтось просто боїться крові. Такі страхи асолютно нормальні. Не треба їх боятись. Не треба кричати "я піду з голоми руками на беркут і порву нахуй". У це, звчайно, спробують повірити оточуючі, проте десь на самому дні лдуші вірити не будуть. І будуть абсолютно праві.
Не боятись може собі дозволити укурений "тітушка", якому сказали "нє баись, с мусарамі фсьо на мазі", може не боятись прикритий маскою і групою підтримки снайпер, може не боятись Чак Норіс. Інші (нормальні) люди відчувають той чи інший рівень страху.
І тут приходить час сублімувати свій страх. Перетворити у щось таке, що зможе витіснити оте тваринне відчуття, від якого реально нудить. Знову-таки, все дуже особисте у цей момент. Одні кричать на форумі чи в чаті "люди, як ви так можете!!!!", інші - діловито питають телефони для зустрічі. Хтось просто скидує страх просто потрапивши (у даному випадку) на Майдан. У кожного є своя методика. Може не нгеть осмислена, може просто на рівні "так треба", але є.
Тож бажаю просто знайти свою.
І я його чудово розумію. У кожного є щось таке, чого він боїться. Хтось боїться за своїх дітей, у когось уже "відгріб" родич, хтось просто боїться крові. Такі страхи асолютно нормальні. Не треба їх боятись. Не треба кричати "я піду з голоми руками на беркут і порву нахуй". У це, звчайно, спробують повірити оточуючі, проте десь на самому дні лдуші вірити не будуть. І будуть абсолютно праві.
Не боятись може собі дозволити укурений "тітушка", якому сказали "нє баись, с мусарамі фсьо на мазі", може не боятись прикритий маскою і групою підтримки снайпер, може не боятись Чак Норіс. Інші (нормальні) люди відчувають той чи інший рівень страху.
І тут приходить час сублімувати свій страх. Перетворити у щось таке, що зможе витіснити оте тваринне відчуття, від якого реально нудить. Знову-таки, все дуже особисте у цей момент. Одні кричать на форумі чи в чаті "люди, як ви так можете!!!!", інші - діловито питають телефони для зустрічі. Хтось просто скидує страх просто потрапивши (у даному випадку) на Майдан. У кожного є своя методика. Може не нгеть осмислена, може просто на рівні "так треба", але є.
Тож бажаю просто знайти свою.