Вчора значить..=)
Кароче увесь Тернопіль зара в величезних дошках, з яких на громадян, з мяхкой ухмилкой підараса дивляться багаті люди у вишиваних сорочках. Серед них навіть партія регіонів і ті у вишиванках, якби тут була КПУ, і вони б теж були у вишиванках. Кароче я не про вишиванки, а чорт зна про шо=) Дивлюся на ту всю рекламу і рука тягнеться додати до них свої штрихи і підїбать як небуть. От наприклад є бігборд на якому зліва рожица чілавєка, справа надпис, "Команда добрих справ, Лило Василь". Ну й мені субєктивно здалось шо бігборд стане кращим якщо на рожицу вдягнути чорну маску (таку яку носять альфівці або автономи), а надпис Лило Василь заклеяти постером з адересою любимого сайту. Або інша дошка з величезним надписом "Єдиний Центр" стане кращою, якшо замість фрагмента постера з "Єди" поміняти на "Їба".
Ось я й нібито приступив до втілення своїх творчих типу ідей. для цього нібито надрукував і склеяв постери. і нібито купив 3 метрову телескопічнуу рукоятку для валіка, валік, коритце, і нібито взяв трилітрову банку чорної фарби(лишилася з попередніх уроків образотворчого мистецтва). І нібито намовив 2х знайомих підписатися..
02,00 Приїхали на місце на вилосипедах, вилосипеди припаркували за 50 метрів в корчах, розклали інвертар, намазали клеєм постер (160*28см) підходим до щитка, аж тут асфальт засвистів, замелькав силует джипа. Шухєр)) 2є втікло. Я почав збирати барахло, серед якого. багато всякого гімна, + камера + штатив всьо як має бути, я не встигаю і залітаю в корчі, шпортаюсь падаю, лежу виглядаю. 2 "працівника міліції" біжать в протилежну від мене сторону за тими двома. Чую репліку - "Тут ше один вєлік", я поняв шо в мене виходу нема і пішов, "визволяти заручника". Включив ліхтар чую - "Стій стрілятиму" )) відповідаю "я здаюсь" )). Мене посадили на заднє сидіння джипа. (в джипах виявляється в салонах нема клямок і таких штук шоб вікна відкривати) Пігодини вони прочісували кущі шукали всі нібито мої речі + їхні наручники . Потім довго думали куда засунути ровер. закінчилось тим шо один ізних зняв робочу куфайку вдів спортивну куртку, і поїхав моїм ровером. Там задні гальма зовсім не працють. "Дякувати господу" ніхто не постраждав=(
03,00 (приблизно) я у відділку. не зарейестрований. І відділку роблять єврорімонти, тобто він весь не функціональний, (крім приймальні) У відділку кільканадцять "правопорушників", більшість за бухло, один за крадіжку телефона, один за участь у груповому побитті, ну й ше велика купа букету. Всі товпляться в тісному коридорі, всі вимагають дзвінків, тепла, і поваги. Зауважу що це найбільш толерантний відділок і зміна з якою я за всьо життя стикався. Була смішно дивитися на всіх цих нешуганих затриманих. а коли я чув в перерві між матюкаи і погрозами виїбати чергових "я громадянин україни, у мене є права" мене пробивало на таке хаха від іронії, шо ледве душив. Потім ржав з того як 26річного вийобистого бугая, який "качав права" почав пиздити і матюкати його батько, який прийшов бо йому повідомив один з алкашів якого відпустили раніше
Згодом патрульні склали свої протоколи (по чесному) і поїхали забравши з собою мого ножечка (не по чесному, хотя може просто забули віддати) Далі я три години стояв у коридорі, у всіх псіхів взяли пояснення, покінчали з формальностями, і лишився тільки я і той шо групове побиття, і телефони пиздять. Приводять у відділок ше одного бухого, пристойно вдягнутого, який представляється СБУшником, і матюкає присутніх міліціонерів, і вимагає визвати йому таксі і поставити там де взяли, його за 5 хв відпустили. Протягом всього мого перебування там чув дзвінки по телефону кожних 20хвилин, говорили про мене, (з неприхованою радістю і ажіотажем). І коли хтось новий заходив то на мене тикали пальцями. питаючи чи то той.
6,30 помоєму у мене почали брати пояснення в дуже чемній і професійній формі, з моїх слів всьо написали вірно, на пункт хто був зі мною записали "Будяку інформацію про своїх товаришів надавати категорично відмовляюся"... кароче кінчили з тим. приходить стрший каже "цього тримати поки не скажуть"... ну й сижу сижу. приїздить заступник начальника тернопільскої міліції. Прийшлось наново переказувать пояснення. Потім прийшлось віднєкуватисьна питання про участь в організаціяї, бандах, орденах і ложах. Півгодини мене зайобував "хто твої товариші, де вони і тд" це питання звучало багато багато разів. після негативних відповідей, були мяки натяки про то шо повішають на мене кілька десятків зіпсованих бігбордів з мордякою нашого президента. Ну й нідочго ми не добалакались і він плоїхав на свій штаб.
До мене підійшов черговий з журналом, записав мене заднім числом. виписав мене, притензій немаю підпис вся фігня. міняється зміна. Знову ж таки. регулярні дзвінки, в яких чергові, і оперативнаки дають відповідді на запитання про мене. десь після 10,00 прийшов самий головний міліцянт по області помоєму. його дуже бояться всі піддані бо сильно прибирали і шептались перед його появою, і в його присутності ніхто собі не дозволяв сидіти. задав купу питань, знов ж цікавився тими які нібито були зі мною. Казав шо мені капці, нагадав про величзну кількість зіпсованих бігбордів. Потім він взяв стаціонарний телефон і викликав. старшого по громадському порядку,якусь купу слідчих, експертів хіміків, і ше купу комітетів які я не запамятав.
З того часу аж до 16,15(коли мене випустили) зі мною працювало в основному троє (незнаю кого) хтось приходив хтось виходив. часом в кімнаті було по 5 людей зосереджених на одному мені. Це десь ось 6 годин одне і практично одне і теж питання "кажи хто з тобою був". один дуже злийй на життя мент, повторював мантри "не зли мене" "я злюсь і тд" "будь мужик. нє ну ти мужик? скажи хто з тобою був". Потім бог послав квартину грабіжку на вулиці "15те квітня" і його відправили туда, я з полегшенням зітхнув.
Приїхала баба і мужик з шивронами "експерт" у них був чудо чемаданчик, з пінцетиками. вкикрутками, пломбами, всякими реактивами і іншою поїбєню. Зробили добровільне вилучення, фарби. пензля, постера замазаного клеєм. Нюхали щупали мацали то всьо, дівчина експерт порекомендувала слідчим мені "втулити" з метою пришвидшити встановлення (чи як там називається то чим ми займались).. Потім знов питання про друзів. воно так часто повторялось шо в мене почалась паніка, і в мене почали труситись руки і я почав заїкатись і задихатись, я себе заспокоював тим, шо якшо це не зупинитться ближчим часом, то я ось ось їбану себе головою об батарею, шоб замінити обстановку на більш затишнішу.. Потім їм всьо тоже надоїло. І лишилося тіки два адекватних міліціонера, і ми вже розмовляли про ціни на нерухомість в києві. та про іншу поїбень. Мені навіть пропонували бутерброд і воду газовану зі смаком лимона. і ось один з них вийшов і повернувся з листком "додаток 1 до п.2.1 інструкції з оформлення матеріалу про адміністративні правопорушеення" і я так втішився.. (152ст покишо)
Це всьо тут написав не для того шоб похвалитися чи пожалітися, а для того шоб звернути увагу на ту хуйню яка твориться в державі. Міліціонерів заставляють охороняти рекламу, За кожним патрулем розприділена певна кількість щитків, під деякими щитками сидять засади, щитки не є ні культурної ні історичної цінністі, вони навіть мабуть не є власністю держави. (Сьогодні мені журналіст один розповів про людину яка отримала умовне увязнення за яйце з фарбою). Це все діло на дуже тотальному контролі, і це є приорітеним завданням навязаним тернопільськійц міліції. Дитяче хуліганство, чи юнацьке най буде своєрідне вираження громадянської позиції, тягне за собою чуть не політичне переслідування. Ви собі уявляйте скільки начальства підніяло зади через один плакат який навіть не встигли наклеяти.. я от поприто шо нічого толкового і вартісного не зробив.. відчув себе в шкірі десидента.(цея образно)
Друг розповідав як їхав машиною по обіїзній і бачив групу дітей (14років на вигляд). закидувала пекетами з фарбою портрет нашого вождя, такі от ці нащастя невідомі, небайдужі та ініціативні діти - потенційні жертви переслідування державою.
Ось я й нібито приступив до втілення своїх творчих типу ідей. для цього нібито надрукував і склеяв постери. і нібито купив 3 метрову телескопічнуу рукоятку для валіка, валік, коритце, і нібито взяв трилітрову банку чорної фарби(лишилася з попередніх уроків образотворчого мистецтва). І нібито намовив 2х знайомих підписатися..
02,00 Приїхали на місце на вилосипедах, вилосипеди припаркували за 50 метрів в корчах, розклали інвертар, намазали клеєм постер (160*28см) підходим до щитка, аж тут асфальт засвистів, замелькав силует джипа. Шухєр)) 2є втікло. Я почав збирати барахло, серед якого. багато всякого гімна, + камера + штатив всьо як має бути, я не встигаю і залітаю в корчі, шпортаюсь падаю, лежу виглядаю. 2 "працівника міліції" біжать в протилежну від мене сторону за тими двома. Чую репліку - "Тут ше один вєлік", я поняв шо в мене виходу нема і пішов, "визволяти заручника". Включив ліхтар чую - "Стій стрілятиму" )) відповідаю "я здаюсь" )). Мене посадили на заднє сидіння джипа. (в джипах виявляється в салонах нема клямок і таких штук шоб вікна відкривати) Пігодини вони прочісували кущі шукали всі нібито мої речі + їхні наручники . Потім довго думали куда засунути ровер. закінчилось тим шо один ізних зняв робочу куфайку вдів спортивну куртку, і поїхав моїм ровером. Там задні гальма зовсім не працють. "Дякувати господу" ніхто не постраждав=(
03,00 (приблизно) я у відділку. не зарейестрований. І відділку роблять єврорімонти, тобто він весь не функціональний, (крім приймальні) У відділку кільканадцять "правопорушників", більшість за бухло, один за крадіжку телефона, один за участь у груповому побитті, ну й ше велика купа букету. Всі товпляться в тісному коридорі, всі вимагають дзвінків, тепла, і поваги. Зауважу що це найбільш толерантний відділок і зміна з якою я за всьо життя стикався. Була смішно дивитися на всіх цих нешуганих затриманих. а коли я чув в перерві між матюкаи і погрозами виїбати чергових "я громадянин україни, у мене є права" мене пробивало на таке хаха від іронії, шо ледве душив. Потім ржав з того як 26річного вийобистого бугая, який "качав права" почав пиздити і матюкати його батько, який прийшов бо йому повідомив один з алкашів якого відпустили раніше
Згодом патрульні склали свої протоколи (по чесному) і поїхали забравши з собою мого ножечка (не по чесному, хотя може просто забули віддати) Далі я три години стояв у коридорі, у всіх псіхів взяли пояснення, покінчали з формальностями, і лишився тільки я і той шо групове побиття, і телефони пиздять. Приводять у відділок ше одного бухого, пристойно вдягнутого, який представляється СБУшником, і матюкає присутніх міліціонерів, і вимагає визвати йому таксі і поставити там де взяли, його за 5 хв відпустили. Протягом всього мого перебування там чув дзвінки по телефону кожних 20хвилин, говорили про мене, (з неприхованою радістю і ажіотажем). І коли хтось новий заходив то на мене тикали пальцями. питаючи чи то той.
6,30 помоєму у мене почали брати пояснення в дуже чемній і професійній формі, з моїх слів всьо написали вірно, на пункт хто був зі мною записали "Будяку інформацію про своїх товаришів надавати категорично відмовляюся"... кароче кінчили з тим. приходить стрший каже "цього тримати поки не скажуть"... ну й сижу сижу. приїздить заступник начальника тернопільскої міліції. Прийшлось наново переказувать пояснення. Потім прийшлось віднєкуватисьна питання про участь в організаціяї, бандах, орденах і ложах. Півгодини мене зайобував "хто твої товариші, де вони і тд" це питання звучало багато багато разів. після негативних відповідей, були мяки натяки про то шо повішають на мене кілька десятків зіпсованих бігбордів з мордякою нашого президента. Ну й нідочго ми не добалакались і він плоїхав на свій штаб.
До мене підійшов черговий з журналом, записав мене заднім числом. виписав мене, притензій немаю підпис вся фігня. міняється зміна. Знову ж таки. регулярні дзвінки, в яких чергові, і оперативнаки дають відповідді на запитання про мене. десь після 10,00 прийшов самий головний міліцянт по області помоєму. його дуже бояться всі піддані бо сильно прибирали і шептались перед його появою, і в його присутності ніхто собі не дозволяв сидіти. задав купу питань, знов ж цікавився тими які нібито були зі мною. Казав шо мені капці, нагадав про величзну кількість зіпсованих бігбордів. Потім він взяв стаціонарний телефон і викликав. старшого по громадському порядку,якусь купу слідчих, експертів хіміків, і ше купу комітетів які я не запамятав.
З того часу аж до 16,15(коли мене випустили) зі мною працювало в основному троє (незнаю кого) хтось приходив хтось виходив. часом в кімнаті було по 5 людей зосереджених на одному мені. Це десь ось 6 годин одне і практично одне і теж питання "кажи хто з тобою був". один дуже злийй на життя мент, повторював мантри "не зли мене" "я злюсь і тд" "будь мужик. нє ну ти мужик? скажи хто з тобою був". Потім бог послав квартину грабіжку на вулиці "15те квітня" і його відправили туда, я з полегшенням зітхнув.
Приїхала баба і мужик з шивронами "експерт" у них був чудо чемаданчик, з пінцетиками. вкикрутками, пломбами, всякими реактивами і іншою поїбєню. Зробили добровільне вилучення, фарби. пензля, постера замазаного клеєм. Нюхали щупали мацали то всьо, дівчина експерт порекомендувала слідчим мені "втулити" з метою пришвидшити встановлення (чи як там називається то чим ми займались).. Потім знов питання про друзів. воно так часто повторялось шо в мене почалась паніка, і в мене почали труситись руки і я почав заїкатись і задихатись, я себе заспокоював тим, шо якшо це не зупинитться ближчим часом, то я ось ось їбану себе головою об батарею, шоб замінити обстановку на більш затишнішу.. Потім їм всьо тоже надоїло. І лишилося тіки два адекватних міліціонера, і ми вже розмовляли про ціни на нерухомість в києві. та про іншу поїбень. Мені навіть пропонували бутерброд і воду газовану зі смаком лимона. і ось один з них вийшов і повернувся з листком "додаток 1 до п.2.1 інструкції з оформлення матеріалу про адміністративні правопорушеення" і я так втішився.. (152ст покишо)
Це всьо тут написав не для того шоб похвалитися чи пожалітися, а для того шоб звернути увагу на ту хуйню яка твориться в державі. Міліціонерів заставляють охороняти рекламу, За кожним патрулем розприділена певна кількість щитків, під деякими щитками сидять засади, щитки не є ні культурної ні історичної цінністі, вони навіть мабуть не є власністю держави. (Сьогодні мені журналіст один розповів про людину яка отримала умовне увязнення за яйце з фарбою). Це все діло на дуже тотальному контролі, і це є приорітеним завданням навязаним тернопільськійц міліції. Дитяче хуліганство, чи юнацьке най буде своєрідне вираження громадянської позиції, тягне за собою чуть не політичне переслідування. Ви собі уявляйте скільки начальства підніяло зади через один плакат який навіть не встигли наклеяти.. я от поприто шо нічого толкового і вартісного не зробив.. відчув себе в шкірі десидента.(цея образно)
Друг розповідав як їхав машиною по обіїзній і бачив групу дітей (14років на вигляд). закидувала пекетами з фарбою портрет нашого вождя, такі от ці нащастя невідомі, небайдужі та ініціативні діти - потенційні жертви переслідування державою.