ТРОХИ про Львів
мда, народ, я знала , що я "фартова" людина, але наскільки дізналися лише позавчора у Львові.
все почалося якомога краще.. комфортна машинка, нас троє, їдемо собі до Львова ні про що не думаєм, мило щебечемо.. десь під Бібркою влітаємо у якусь яму. результат - здуте колесо і погнутий диск. наслідок - заталкуємось у першу ліпшу попутну маршрутку . Все б нічого, народу в салоні тьма - по-перше тепло, по-друге нікуди й впасти, з усіх сторін фіксують. так собі по-маленьку і тягнемся... поки нас не зупиняють Даішники.. ладно, поспілкувавшись із блюстітєлямі правопорядку - рушили. Якось дотяглися до міста. Висадили нас не зрозуміло де.. нічо на сахарова звідти не їздить.. Люди з зупинки нарадили тролейбус до вул. Шота Руставеллі. Сіли. Сунемо. Довго сунемо. На мобільний починає дзвонити Полінка, мовляв, Де ви? ми Вже вас із годину чекаємо! Я кажу - "В тролєйбусі тут сплошний форс-мажор! "І напевно пророчу - бо з троліка падають роги! коротше кажучи, на трейнінг ми спізнилися на півтори години. Лише влетіли в офіс - там вирубили світло! чесно, думала, що до кінця дня у мене таки зявиться нервовий смішок! І ви знаєте він таки мало не зявився! Я розраховувала, що попаду на квартиру у якій ночуваптиму, десь опів на восьму вечору, але потрапила туди опів на одинадцяту. справа в тому, що хлопчик, котрий мене туди віз (що саме цікаве він там і живе) просто "провтикав" зупинку. За вечір я двічі бачила усі довколиці Львова, і тричі оперу!)) Знаєте, я думала, що на цьому день так просто не скінчиться, але слава богу я хоч у ліфті того дня не застрягла) отак собі прокаталася я до Львова!
П.С. Центр Львова абалдєнно красивущий ввечері!!! хочу туди знову, але погуляти просто і без пригод))
все почалося якомога краще.. комфортна машинка, нас троє, їдемо собі до Львова ні про що не думаєм, мило щебечемо.. десь під Бібркою влітаємо у якусь яму. результат - здуте колесо і погнутий диск. наслідок - заталкуємось у першу ліпшу попутну маршрутку . Все б нічого, народу в салоні тьма - по-перше тепло, по-друге нікуди й впасти, з усіх сторін фіксують. так собі по-маленьку і тягнемся... поки нас не зупиняють Даішники.. ладно, поспілкувавшись із блюстітєлямі правопорядку - рушили. Якось дотяглися до міста. Висадили нас не зрозуміло де.. нічо на сахарова звідти не їздить.. Люди з зупинки нарадили тролейбус до вул. Шота Руставеллі. Сіли. Сунемо. Довго сунемо. На мобільний починає дзвонити Полінка, мовляв, Де ви? ми Вже вас із годину чекаємо! Я кажу - "В тролєйбусі тут сплошний форс-мажор! "І напевно пророчу - бо з троліка падають роги! коротше кажучи, на трейнінг ми спізнилися на півтори години. Лише влетіли в офіс - там вирубили світло! чесно, думала, що до кінця дня у мене таки зявиться нервовий смішок! І ви знаєте він таки мало не зявився! Я розраховувала, що попаду на квартиру у якій ночуваптиму, десь опів на восьму вечору, але потрапила туди опів на одинадцяту. справа в тому, що хлопчик, котрий мене туди віз (що саме цікаве він там і живе) просто "провтикав" зупинку. За вечір я двічі бачила усі довколиці Львова, і тричі оперу!)) Знаєте, я думала, що на цьому день так просто не скінчиться, але слава богу я хоч у ліфті того дня не застрягла) отак собі прокаталася я до Львова!
П.С. Центр Львова абалдєнно красивущий ввечері!!! хочу туди знову, але погуляти просто і без пригод))