Свиня в геральдиці
“Я люблю свиней. Собаки дивляться на нас знизу вгору. Кішки дивляться на нас зверху вниз. Свині дивляться на нас як на рівних” - сказав колись Чьорчілль.
Людина та свиня справді давно разом - приручення диких свиней відбулося ще за часів неоліту (5-3 тисячоліття до Р.Х.). За цілим рядом параметрів свиня вельми близька до людини - ближча лише мавпа. Нас поєднують біохімія, формула крові, всеїдність, склад та засвоюваність їжі, і навіть хвороби. Отож, принаймні в цьому сер Вінстон точно мав рацію.
Прийдешній 2019 рік за китайським календарем - рік Жовтої Земляної Свині (Кабана). В уявленні мешканців Піднебесної, Свиня завершує дванадцятирічний цикл. Їй приписують такі якості, як чуттєвість, плодючість та чесність. Здатність народити й вигодувати велику кількість поросят зробило свиню атрибутом кількох богинь-матерів. Згадати хоча б давньоєгипетську Ісиду, греко-римську Деметру (Цереру), кельтську Керідвен.
А ось в іудаїзмі та ісламі свиню вважають нечистою твариною. Її м’ясо категорично заборонене для вживання. Очевидно, це пов’язано зі спекотним кліматом Близького Сходу, в якому свинина дуже швидко псується.
Зрештою, у європейській, християнській традиції ставлення до свині також не надто приязне. Безневинній тварині приписують вади, властиві радше самій людині: грубість, невігластво, нахабність, нечистоплотність, хтивість і т.п. Звичка жадібно накидатися на їжу зробила свиню ще й уособленням одного зі смертних гріхів - чреволюбства.
Зате дикий кабан, або ж вепр, викликав повагу, змішану зі страхом. Адже він справжній лісовий боєць: сильний, лютий, живучий, здатний битися до кінця. Полювання на вепра вважалося вельми небезпечним заняттям. Тож ще в античні часи зображення дикого кабана увійшло до символіки. Щонайменше три римські легіони використовували його в якості своєї емблеми:
Коли ж виникла геральдика, аристократи з охотою прикрашали свої щити зображенням вепра. Наряду з левом, ведмедем та вовком це була вельми популярна фігура.
Домашні тварини та худоба з’явилися на гербах пізніше. З часом знайшлося місце і для свійської льохи.
На гербовому щиті вепр зображується, як правило, в профіль, спрямованим геральдично праворуч (тобто ліворуч від глядача). Гербовий малюнок може представляти все тіло тварини, його частину, і навіть лише ікло. Основний колір вепра - чорний. Інші кольори також зустрічаються, але поширені менше. Зазвичай це червоний, золотий або срібний. На шиї вепра завжди щетина, а ікла, язик і ратиці часто мають інший колір.
Це дуже активний і діяльний геральдичний звір: він може крокувати, спинатися, тримати якісь предмети.
В більшості випадків геральдичний вепр є самцем, однак самиці також зустрічаються, хоч і дуже-дуже рідко.
Ясна річ, побачити вепра можна насамперед на так званих “промовистих” гербах.
Скажімо, німецьке слово “eber” означає “кабан”. Отож, міста Ебербах (північний Баден-Вюртемберг), Еберсбах-ан-дер-Фільс (Баден-Вюртемберг) і Еберсбах (Саксонія) мають на своїх гербах кабана:
Хвилясті балки роблять герби ще більш красномовними, адже “bach” німецькою “струмок”.
Схожа історія з гербом словацького міста Малацки, тільки там все складніше. Річ у тім, що слово “malacka” означає “порося”, але не словацькою, а угорською. Втім, це лише одна з версій походження назви населеного пункту. Як би там не було, його герб прикрашає срібний вепр:
Дикий кабан сам по собі грізний, а якщо ще й зі списом...
Саме такий сюжет несе герб литовського міста Вепряй. Перекладу ця назва явно не потребує. :-)))
Мабуть, найцікавіший вепр на гербі литовського міста Лабанораса.
Він грає на волинці, відомій у Литві з XVI ст. як “Labanoro dūda”:
На гербі італійського міста Альбано Лаціале самиця вепра з поросятами. Місто претендує на походження від напівлегендарної Альба-Лонги, що вважається батьківщиною Ромула та Рема. За переказами, Альба-Лонга була заснована
бл. 1152 р. до Р.Х. Асканієм, якому напередодні наснився білий вепр. Оскільки Альба-Лонга стала також “матір’ю міст італійських”, на гербі її наступника цей факт підкреслюють поросята й девіз “Mater Urbis”.
Поширеним є також зображення голови вепра.
Ось, наприклад, герб шведського роду фон Расс, що жив на території Естонії. Нам кольори щита вельми подобаються. :-)
А взагалі, однією головою обходяться далеко не завжди - якщо вже малюють, то не менше трьох. Саме стільки їх на гербі Шарля Кошон де Лаппарена (Charles Cochon de Lapparent), французького політика і міністра поліції часів Директорії. Цей герб також промовистий, оскільки “cochon” означає “свиня”.
Мабуть, диких свиней досить, поговоримо про домашніх.
Свійська свиня на гербі зазвичай не схильна до надмірної активності. Вона воліє мирно пастися, годувати поросят, чи просто медитувати біля дуба - так-так, сюжет відомої байки трапляється на гербах неодноразово.
На гербі міста Моркоте, що в швайцарському кантоні Тічіно, бачимо сцену годування поросят:
“П’ятачок” на гербі італійського міста Кастель-ді-Казіо прогулюється в очереті:
Колір тварини може бути різний, причому, крім визначених правилами геральдики, можуть застосовувати “натуральні” кольори. Наприклад, рожевий, як на гербі французького міста Бевей:
А творці герба району Боа-Вішта, що в португальському окрузі Лейрія, взагалі зробили свиню плямистою. Поєднання її зі “шляхетною” геральдичною лілеєю створює цікавий контраст:
Звісно, прикладів використання в гербах вепрів та свиней можна навести ще багато. Символ 2019 року представлений в геральдиці досить широко. Що ж, подивимось, яким боком повернеться він до нас. Сподіваємось, що рожевим рум’яним п’ятачком!
Геральдична арт-студія “Скальд” щиро вітає клієнтів, друзів та гостей сторінки з Новим роком та Різдвом Христовим!
Бажаємо, щоб наступний рік був мирним, щедрим на приємні події та плідним в усіх відношеннях!
Нагадуємо про знижки на розробку особових та родових гербів для військовиків Збройних Сил, Національної гвардії та інших силових структур. Розмір знижки збільшується, якщо військовик проходив службу в зоні АТО, нагороджений орденом чи медаллю.
Акція триватиме до повної перемоги!
Наш сайт: http://skald.io.ua/