Тюркізми чи іранізми?
Аби не було спекуляцій з приводу назви статті, одразу перейду до відповіді. Скіфи тут ні до чого. Але їх чомусь цілеспрямовано намагаються втягнути у світ необґрунтованих тюркомовних теорій походження. Більшість сучасних тюркських мов мають високий ступінь взаємно зрозумілості. Це свідчить про досить недавнє загальне походження та поширення цих мов кочівниками зі сходу в нашій ері, але НЕ раніше експансії сюнну-хунну-Xiongnu з кордонів з Монголією на захід. Основні тюркські гілки віддалені один від одного не більше, як італійська від іспанської, які лексично збігаються на 82%. Вони можуть також використовувати слова індоєвропейського походження, адже частково є нащадками азійських саків, коріння яких можна шукати в культурі бойових сокир доби бронзи та в андронівській культурі. Саме тому одні й ті ж корені у скіфо-сарматських етнонімах можна розглядати з точки зору як арійських, так і тюркських мов. Саме цим і займаються автори ідей щодо тюркомовності скіфів.
В українську мову також проникло чимало тюркських слів, але це вторгнення стосувалось подій середньовіччя, а не скіфської епохи. Тому, аби більше не перейматись засиллям теорій про тюркомовність скіфів, вирішила дещо заглибитись в це питання.
Треба заувжити, що авторка має на увазі саме тюркські слова такі як отаман, а не іранське лелека (lejlak), бо Анатолія і Согдіана колись були іранськими.
Але скіфи, безпосередньо з культури Пазирику гірського Алтаю (6-3 ст.до н.е.) в Причорномор’я, насправді не приходили. Та й жодної окремої тюркської мови тоді ще не існувало. Культурну взаємодію інколи плутають з масштабними міграціями. Тому всі ідеї про те, що саки та скіфи були тюркомовними - це не більше, аніж безпідставні гіпотези. Причиною появи цих теорій став той факт, що частина нащадків азійських саків була асимільована в процесі середньовічних тюркських міграцій. Найбільше це стосується носіїв кипчацької гілки мов, які генетично частково нагадують саків Центральної Азії, оскільки підхопили деякі лінії R1a Z94 (Z2124, Z2125) індоіранського горизонту міграцій доби бронзи, зокрема карачаєво-балкарці, кримські татари, киргизи. Але ці ж гілки й досі рівною мірою представлені серед індоіраномовних народів. (джерело)
PS
Мені обличчя батька анатолійської психеделії нагадує скульптурний портрет античного грека. Наче Піфагор з гітарою
В українську мову також проникло чимало тюркських слів, але це вторгнення стосувалось подій середньовіччя, а не скіфської епохи. Тому, аби більше не перейматись засиллям теорій про тюркомовність скіфів, вирішила дещо заглибитись в це питання.
Треба заувжити, що авторка має на увазі саме тюркські слова такі як отаман, а не іранське лелека (lejlak), бо Анатолія і Согдіана колись були іранськими.
Але скіфи, безпосередньо з культури Пазирику гірського Алтаю (6-3 ст.до н.е.) в Причорномор’я, насправді не приходили. Та й жодної окремої тюркської мови тоді ще не існувало. Культурну взаємодію інколи плутають з масштабними міграціями. Тому всі ідеї про те, що саки та скіфи були тюркомовними - це не більше, аніж безпідставні гіпотези. Причиною появи цих теорій став той факт, що частина нащадків азійських саків була асимільована в процесі середньовічних тюркських міграцій. Найбільше це стосується носіїв кипчацької гілки мов, які генетично частково нагадують саків Центральної Азії, оскільки підхопили деякі лінії R1a Z94 (Z2124, Z2125) індоіранського горизонту міграцій доби бронзи, зокрема карачаєво-балкарці, кримські татари, киргизи. Але ці ж гілки й досі рівною мірою представлені серед індоіраномовних народів. (джерело)
PS
Мені обличчя батька анатолійської психеделії нагадує скульптурний портрет античного грека. Наче Піфагор з гітарою
Click to view