Безсмертний шпигун
Деякі фільми краще дивитись не в кінотеатрах з широким екраном, добротним звуком та іншими супутніми зручностями як то зручні крісла і поп-корн. Деякі фільми варто проглядати з піратського дівіді, а часто ще й прокруткою вперед. Тоді увагу зосереджуєш на акторській грі та сюжетних ходах. А спецефекти і монтажерські задумки залишаються поза можливостями знятого на відеокамеру в чиємусь рюкзаку кінофільмі.
Найперше в такий спосіб варто дивитись новий фільм про безсмертного агента 007 "Квант милосердя". Одразу ж скажу, що я жодним чином не агітує дивитись контрафактну продукцію. Я лише констатую факт відверто слабкого фільма. От у "Казино Ройяль" більш-менш вдало було передано атмосферу часів Холодної війни зі всіма характерними підкилимними іграми, тимчасовими союзами ворогів проти спільного ворога та лікуванням у тихих і затишних санаторіях. У "Кванті милосердя", навпаки, зроблено акцент на динамічному і сучасному агенту. При цьому усі запитання про логіку дій Бонда автори відкинули пасажем про те, що шпигун мстить. Тому, як можна помітити на екрані, діє не завжди вмотивовано.
Мушу сказати, що коли дивишся чергове кіно про Бонда, хочеш не хочеш, а все ж накладаєш образ попередніх шпигунів на теперішнього агента 007. І вони, зрештою, сприймаються як автомобілі. От є, наприклад, в Тойоти модель Кемрі. Одна - вісімдесятих років, одна дев"яностих і ще одна - двотисячних. За таким же принципом сприймається і Бонд - різні моделі різного випуску.
До речі, після перегляду фільму у голові виникає стійка думка про те, що я (а так само і більшість пересічних глядачів) зняли б цей фільм не гірше. Навряд чи краще, але не гірше від екранного варіанту. Варто взяти пару-трійку бійок і погонь, оду, а краще дві любовні лінії, а головне, щоби вся лінійка продакт-прейсмента вмістилась у кадрі. Тоді головний герой зможе сміливо сказати: "Бонд. Джейсм Бонд".
Найперше в такий спосіб варто дивитись новий фільм про безсмертного агента 007 "Квант милосердя". Одразу ж скажу, що я жодним чином не агітує дивитись контрафактну продукцію. Я лише констатую факт відверто слабкого фільма. От у "Казино Ройяль" більш-менш вдало було передано атмосферу часів Холодної війни зі всіма характерними підкилимними іграми, тимчасовими союзами ворогів проти спільного ворога та лікуванням у тихих і затишних санаторіях. У "Кванті милосердя", навпаки, зроблено акцент на динамічному і сучасному агенту. При цьому усі запитання про логіку дій Бонда автори відкинули пасажем про те, що шпигун мстить. Тому, як можна помітити на екрані, діє не завжди вмотивовано.
Мушу сказати, що коли дивишся чергове кіно про Бонда, хочеш не хочеш, а все ж накладаєш образ попередніх шпигунів на теперішнього агента 007. І вони, зрештою, сприймаються як автомобілі. От є, наприклад, в Тойоти модель Кемрі. Одна - вісімдесятих років, одна дев"яностих і ще одна - двотисячних. За таким же принципом сприймається і Бонд - різні моделі різного випуску.
До речі, після перегляду фільму у голові виникає стійка думка про те, що я (а так само і більшість пересічних глядачів) зняли б цей фільм не гірше. Навряд чи краще, але не гірше від екранного варіанту. Варто взяти пару-трійку бійок і погонь, оду, а краще дві любовні лінії, а головне, щоби вся лінійка продакт-прейсмента вмістилась у кадрі. Тоді головний герой зможе сміливо сказати: "Бонд. Джейсм Бонд".