Ностальгічне фотографіче
Нарешті відсканував декілька фоток з майже історичної плівки:
Власне історія, можна сказати "синопсис":
В далекому ще не бородатому 1995му (а може й 96му, не памятаю точно) році нам організували екскурсію в Долину нарцисів.
І саме тоді я мабуть вперше взяв з собою батьківський Зеніт. До цього в мене був досвід засвічення плівок Смєною-8М, яку я розібрав на маленькі цікаві детальки :D
Я кілька разів перечитав інструкцію до цього аппарата (який мені завжди здавався верхом технічної думки, програючи тільки АК) і задоволений поїхав творити шедеври...
Потім плівку проявили, надрукували кілька знімків зі мною (фотографували друзі) і так воно пролежало більше десятка років.
Періодично я заряджав плівку у фотозбільшувач або проектор діафільмів і радів інвертованим картикам :) (спершу надрукувати їх не було грошей, а потім необхдності)
Тепер про процес:
"Розрядив" перші 2-3 кадри я ще в автобусі на собі і друзях. Мій портрет (один з небагатьох кадрів, які надрукували одразу) був трохи розмитим, портрети друзів - цікаві тільки їх родичам :)
А от перший "художній/репортажний" (як мені тоді здавалося) кадр був десь таким:
Ми тоді зробили привал десь по дорозі до Хуста і я довго ходив навколо того гнізда настроюючи експопару, а потім вибираючи "композицію" :)
Та тільки я повернувся в автобус, як в гніздо прилетіли лелеки
Знімав аби як... з єдиною думкою - "упіймати момент"! Дивлячись на цей кадр в інверсії мені здавалося, що лелек можна буде збільшити за рахунок кадрування, і вийде чіткий знімок, як на календарях :)
Та, як видно, дитячі фантазії і уявлення розбились після друку фотографій :D
Далі була весела поїздка до Хуста (хоча наш клас дружністю і колективізмом ніколи не відрізнявся)...
А це мій дружбан, тоді ще юний ентомолог, Ігорь.
Ні, він не дивиться на нас, яка на г**но, а просто задовбався чекати доки я підберу необхідне значення діафрагми.
По ходу він шукав всяких комах, а я намагався сфотографувати їх і рослини. Та макро Геліосом не знімеш, то ж доводилось ховати камеру в чохол.
Нарциси в ту пору не цвіли, так що із пейзажів самі мальовничі були десь як на першому фото.
Тепер більш детальний фотоонанізм, так сказати:
Експонометр на Зеніті трохи заклинювало тому тато дав мені корисну пораду виставляти витримку 1/30 в пасмурну погоду, 1/60 в більш сонячну і по заїдаючому експонометру приблизно виставляти діафрагму.
Але він орієнтувався по свому досвіду зйомки на плівку чутливістю не більше сотки :) А я зарядив досить диковинну на той час в наших краях Fuji 400.
Окрім того вже тоді на фотоаппараті заклинювало зеркало, що не дозволяло точно наводитись на різкість. Про це я не знав. І майже вся плівка виявилась розмитою.
Ті ж кадри, які не споганило зеркало добив я, встановлюючи довгі витримки :D (це видно на "пейзажах", де фокусування проводилося скоріше за все на нескінченість).
Ну і шторки чогось заїдали - це видно по чорній полосі у верхній частині кадру.
Наостанок один з трешових кадрів, знятий на зворотньому шляху:
(там були і інші фото однокласників, та вони розмиті як чорт)
Тоді ще ці "тіпочки" були без всяких хуліганських замашок і по дитячому прості :)
Хоча із більшістю "силуетів" або "привидів", які зображені на фотках ми були в добрих відносинах в більш дорослому житті :)
От така то фігня, малята.
Може колись більш якісно оброблю ту плівку (бо надрукували її жахливо). Добавлю ще декілька мегабайт до бездонної навозної ями історії! :D
Технічні подробиці: Зенит-Е, Гелиос-44-2, Fuji 400, скани з фотографій
Власне історія, можна сказати "синопсис":
В далекому ще не бородатому 1995му (а може й 96му, не памятаю точно) році нам організували екскурсію в Долину нарцисів.
І саме тоді я мабуть вперше взяв з собою батьківський Зеніт. До цього в мене був досвід засвічення плівок Смєною-8М, яку я розібрав на маленькі цікаві детальки :D
Я кілька разів перечитав інструкцію до цього аппарата (який мені завжди здавався верхом технічної думки, програючи тільки АК) і задоволений поїхав творити шедеври...
Потім плівку проявили, надрукували кілька знімків зі мною (фотографували друзі) і так воно пролежало більше десятка років.
Періодично я заряджав плівку у фотозбільшувач або проектор діафільмів і радів інвертованим картикам :) (спершу надрукувати їх не було грошей, а потім необхдності)
Тепер про процес:
"Розрядив" перші 2-3 кадри я ще в автобусі на собі і друзях. Мій портрет (один з небагатьох кадрів, які надрукували одразу) був трохи розмитим, портрети друзів - цікаві тільки їх родичам :)
А от перший "художній/репортажний" (як мені тоді здавалося) кадр був десь таким:
Ми тоді зробили привал десь по дорозі до Хуста і я довго ходив навколо того гнізда настроюючи експопару, а потім вибираючи "композицію" :)
Та тільки я повернувся в автобус, як в гніздо прилетіли лелеки
Знімав аби як... з єдиною думкою - "упіймати момент"! Дивлячись на цей кадр в інверсії мені здавалося, що лелек можна буде збільшити за рахунок кадрування, і вийде чіткий знімок, як на календарях :)
Та, як видно, дитячі фантазії і уявлення розбились після друку фотографій :D
Далі була весела поїздка до Хуста (хоча наш клас дружністю і колективізмом ніколи не відрізнявся)...
А це мій дружбан, тоді ще юний ентомолог, Ігорь.
Ні, він не дивиться на нас, яка на г**но, а просто задовбався чекати доки я підберу необхідне значення діафрагми.
По ходу він шукав всяких комах, а я намагався сфотографувати їх і рослини. Та макро Геліосом не знімеш, то ж доводилось ховати камеру в чохол.
Нарциси в ту пору не цвіли, так що із пейзажів самі мальовничі були десь як на першому фото.
Тепер більш детальний фотоонанізм, так сказати:
Експонометр на Зеніті трохи заклинювало тому тато дав мені корисну пораду виставляти витримку 1/30 в пасмурну погоду, 1/60 в більш сонячну і по заїдаючому експонометру приблизно виставляти діафрагму.
Але він орієнтувався по свому досвіду зйомки на плівку чутливістю не більше сотки :) А я зарядив досить диковинну на той час в наших краях Fuji 400.
Окрім того вже тоді на фотоаппараті заклинювало зеркало, що не дозволяло точно наводитись на різкість. Про це я не знав. І майже вся плівка виявилась розмитою.
Ті ж кадри, які не споганило зеркало добив я, встановлюючи довгі витримки :D (це видно на "пейзажах", де фокусування проводилося скоріше за все на нескінченість).
Ну і шторки чогось заїдали - це видно по чорній полосі у верхній частині кадру.
Наостанок один з трешових кадрів, знятий на зворотньому шляху:
(там були і інші фото однокласників, та вони розмиті як чорт)
Тоді ще ці "тіпочки" були без всяких хуліганських замашок і по дитячому прості :)
Хоча із більшістю "силуетів" або "привидів", які зображені на фотках ми були в добрих відносинах в більш дорослому житті :)
От така то фігня, малята.
Може колись більш якісно оброблю ту плівку (бо надрукували її жахливо). Добавлю ще декілька мегабайт до бездонної навозної ями історії! :D
Технічні подробиці: Зенит-Е, Гелиос-44-2, Fuji 400, скани з фотографій