Пилипець
Originally posted by befor at Пилипець
Ніфля з Вовою зібрались їхати в Пилипець. Я відмовилась. Лінь було пертись самій електричкою, багато роботи перед релізом, відсутність повного обмундірованія, відсутність грошей, багато людей в Пилипці. Коротше, купа аргументів.
В п"ятницю ввечері пише Сірожа:
-Їдем десь в Карпати!
- Багато роботи
-Та ну, ти гониш!
- Нема грошей
- Я за тебе закину
- І що поїдемо в Пилипець?)
- А чо нє
В цей момент думки розділились на два потоки - таке враження, що з одного боку став ангел, а з іншого демон, які вмовляли і відмовляли мене їхати. Останньою краплею став Сірожин байк - допотопний хардтейльний трек на вібрейках, на котрому він збирався гоцати по дх трасах. Блін, якщо він виробляє на свому байку таке, то чого мені скаржитись з барсіком. І взагалі, скільки того життя! Вирішено!
Вишмигнула з роботи і за 10 восьма ми купили квитки. А зранку мукачівка і кілька годин до Воловця. Злі кантрійщики підписали їхати своїм ходом на перевал. Спека стояла страшна, їхати і йти було не дуже комфортно. Більше я свою помилку не повторю.
В Пилипець ми дістались змучені і потні. Зустріли Стаса, який відразу почав агітувати на участь в змаганнях. Але в мене є залізна відмазка - нога в лангеті. І я не готова. Зустріли Ніфлю з Вовою, купили абонементи і посунули на верх.
Пауза перед першим спуском по новій синій трасі. Враховуючи, що по спускам я не їздила дуже давно, мені страшно. Трасса починається з довгих дуг і поворотів, які переходять в стрімкі контр-нахили. Техніка тут маст-хев. Я виходжу з ситуації пригальмовуванням і легкими заносами. Вологий грунт змінюється невеликим болотцем, на кількох місцях я майже впевнена, що полечу вниз, але не лечу. На кількох місцях таки зупинилась і пройшла пішки, хоча впевнена, що могла проїхати, просто протупила.
Приємно здивувало відношення на трасі інших дх-шників. Я очікувала, що в мою сторону може донестись недобре слово за затримку руху. Натомість, хлопці пригальмовували і питали чи все у мене ок. В кінці зустріла Ваню Рейна, домовились про спільний бусік до Воловця на вечір.
Тим часом Ніфля з Вовою зареєструвались на змагання. Підійнялись, трохи пофоткали.
От Ніфля наприклад рвьот ніпадєцкі)
Далі ми з Сірожою поїхали на трасу "Романтика". Довга плавна дорога з купою каміння, від їзди по якому болять руки і ноги. Сірожа пробився, зупинились на заміну камери. Доки спустились, було вже по четвертій.
Так як Сірожа загубив з під"йомника окуляри, він пішов на ще один -спуск. Я ж змучилась (направду , не думала, що спуски можуть так вимотувати) і лишилась внизу. Попрощалась з Ніфльою і Вовою. Ніфля сказала, що я молоток і з мене будуть люди. Ніфля думала, що я майже всю трасу пройду пішки, а я майже всю трасу таки проїхала. ЧСВ моментально підійнялось на 100500 і я поїхала помочити ноги в Шипоті.
О 17:30 зустрілись з Сірожою. Виявляється окуляри впали на чорну трасу "Супер Маріо" і він поїхав туди на свому треці на вібрейках (ололо). І головне, що проїхав і знайшов їх. Я просто з нього в шоці, це ненормальний мен))) Ну і це впринц доказує, що байк -не основне, основне бажання і техніка)
Дочекались Рейна і його товариша, погрузились в бусік. У Воловці зустріли Борю і ко, потринділи на пероні і рушили додому. Був кльовий день...
п.с. всі фоти Сірожині
Ніфля з Вовою зібрались їхати в Пилипець. Я відмовилась. Лінь було пертись самій електричкою, багато роботи перед релізом, відсутність повного обмундірованія, відсутність грошей, багато людей в Пилипці. Коротше, купа аргументів.
В п"ятницю ввечері пише Сірожа:
-Їдем десь в Карпати!
- Багато роботи
-Та ну, ти гониш!
- Нема грошей
- Я за тебе закину
- І що поїдемо в Пилипець?)
- А чо нє
В цей момент думки розділились на два потоки - таке враження, що з одного боку став ангел, а з іншого демон, які вмовляли і відмовляли мене їхати. Останньою краплею став Сірожин байк - допотопний хардтейльний трек на вібрейках, на котрому він збирався гоцати по дх трасах. Блін, якщо він виробляє на свому байку таке, то чого мені скаржитись з барсіком. І взагалі, скільки того життя! Вирішено!
Вишмигнула з роботи і за 10 восьма ми купили квитки. А зранку мукачівка і кілька годин до Воловця. Злі кантрійщики підписали їхати своїм ходом на перевал. Спека стояла страшна, їхати і йти було не дуже комфортно. Більше я свою помилку не повторю.
В Пилипець ми дістались змучені і потні. Зустріли Стаса, який відразу почав агітувати на участь в змаганнях. Але в мене є залізна відмазка - нога в лангеті. І я не готова. Зустріли Ніфлю з Вовою, купили абонементи і посунули на верх.
Пауза перед першим спуском по новій синій трасі. Враховуючи, що по спускам я не їздила дуже давно, мені страшно. Трасса починається з довгих дуг і поворотів, які переходять в стрімкі контр-нахили. Техніка тут маст-хев. Я виходжу з ситуації пригальмовуванням і легкими заносами. Вологий грунт змінюється невеликим болотцем, на кількох місцях я майже впевнена, що полечу вниз, але не лечу. На кількох місцях таки зупинилась і пройшла пішки, хоча впевнена, що могла проїхати, просто протупила.
Приємно здивувало відношення на трасі інших дх-шників. Я очікувала, що в мою сторону може донестись недобре слово за затримку руху. Натомість, хлопці пригальмовували і питали чи все у мене ок. В кінці зустріла Ваню Рейна, домовились про спільний бусік до Воловця на вечір.
Тим часом Ніфля з Вовою зареєструвались на змагання. Підійнялись, трохи пофоткали.
От Ніфля наприклад рвьот ніпадєцкі)
Далі ми з Сірожою поїхали на трасу "Романтика". Довга плавна дорога з купою каміння, від їзди по якому болять руки і ноги. Сірожа пробився, зупинились на заміну камери. Доки спустились, було вже по четвертій.
Так як Сірожа загубив з під"йомника окуляри, він пішов на ще один -спуск. Я ж змучилась (направду , не думала, що спуски можуть так вимотувати) і лишилась внизу. Попрощалась з Ніфльою і Вовою. Ніфля сказала, що я молоток і з мене будуть люди. Ніфля думала, що я майже всю трасу пройду пішки, а я майже всю трасу таки проїхала. ЧСВ моментально підійнялось на 100500 і я поїхала помочити ноги в Шипоті.
О 17:30 зустрілись з Сірожою. Виявляється окуляри впали на чорну трасу "Супер Маріо" і він поїхав туди на свому треці на вібрейках (ололо). І головне, що проїхав і знайшов їх. Я просто з нього в шоці, це ненормальний мен))) Ну і це впринц доказує, що байк -не основне, основне бажання і техніка)
Дочекались Рейна і його товариша, погрузились в бусік. У Воловці зустріли Борю і ко, потринділи на пероні і рушили додому. Був кльовий день...
п.с. всі фоти Сірожині