"...в мені стукотітиме завше твій майже нечутний пульс": осіннє і дуже настроєве.
Originally posted by izdryk_y at поліклініка
з наближенням летаргії знечулюються рецептори
бо летаргія холодна - як лета як лезо як лід
і думка моя німіє всихає втрачає вектор
і час у режим підводний свій перенаводить хід
сповільнюється моторика ущільнюються відкладення
метаболізм гальмує і гасне на вітрі психоз
повітря вологий подих нудьга як у баден-бадені
слова проговорені всує і пара забутих доз
пливе летаргія мов крига
повзе летаргія як равлик
летить летаргія як хмара
байдужа неначе мрець
я ще не закінчив книгу
я ще не порушив правил
я все ще не маю пари
до лівого із сердець
а вже замерзає лета
а вже крижаніє лезо
і мінус на мінус упавши
утворює хрест не плюс
та знаю тепер я де ти
і попри нічну аскезу
в мені стукотітиме завше
твій майже нечутний пульс
з наближенням летаргії знечулюються рецептори
бо летаргія холодна - як лета як лезо як лід
і думка моя німіє всихає втрачає вектор
і час у режим підводний свій перенаводить хід
сповільнюється моторика ущільнюються відкладення
метаболізм гальмує і гасне на вітрі психоз
повітря вологий подих нудьга як у баден-бадені
слова проговорені всує і пара забутих доз
пливе летаргія мов крига
повзе летаргія як равлик
летить летаргія як хмара
байдужа неначе мрець
я ще не закінчив книгу
я ще не порушив правил
я все ще не маю пари
до лівого із сердець
а вже замерзає лета
а вже крижаніє лезо
і мінус на мінус упавши
утворює хрест не плюс
та знаю тепер я де ти
і попри нічну аскезу
в мені стукотітиме завше
твій майже нечутний пульс