Велике і величне
Підходиш до велетенської книги з нотами на виставці "Велике і величне" - й відчуваєш себе хором, який стояв перед нею на хорах.
...Коли я вчора зайшла до іконописної зали, там саме готувалися до відкриття Днів Львова, і квартет грав Баха під Розп’яттям Пінзеля. Трохи далі Галина Герега, урочисто усміхаючись, чекала, поки налаштують телекамеру для цінного синхрону, я саме проходила позаду, і мене попросили відійти, щоб не застувати Христа за її спиною. Христос молився в Гетсиманському саду, а біля нього спали три апостоли.
Але все-таки це, мабуть, Пінзель. Це через нього проривалася та реальність, яку вже давно естетизували і тепер милуються. Бо ж он стільки розп’ять у цьому залі - а свято. Хоча, звісно ж, свято. Бо свято - це коли щось торкається твоєї душі. І прокидаються там усі ті мамаї, квітчасті леви, гори і степи і лиця, які тут далі в залах. Намішали всі епохи, а поруч поклали предмети, яких торкалися руки і губи людей, які тут ходили ще до нас: трипільські горщики, грецькі амфори, скіфські чаші, чорне дзеркальце з оленем на ручці, яке відображало чиєсь обличчя... Яке було те обличчя?
Щоб його побачити, зайдіть на виставку в Мистецькому Арсеналі. Лишилось ще якихось кілька днів - і розлетяться всі пазли знову по різних музеях.
...Коли я вчора зайшла до іконописної зали, там саме готувалися до відкриття Днів Львова, і квартет грав Баха під Розп’яттям Пінзеля. Трохи далі Галина Герега, урочисто усміхаючись, чекала, поки налаштують телекамеру для цінного синхрону, я саме проходила позаду, і мене попросили відійти, щоб не застувати Христа за її спиною. Христос молився в Гетсиманському саду, а біля нього спали три апостоли.
Але все-таки це, мабуть, Пінзель. Це через нього проривалася та реальність, яку вже давно естетизували і тепер милуються. Бо ж он стільки розп’ять у цьому залі - а свято. Хоча, звісно ж, свято. Бо свято - це коли щось торкається твоєї душі. І прокидаються там усі ті мамаї, квітчасті леви, гори і степи і лиця, які тут далі в залах. Намішали всі епохи, а поруч поклали предмети, яких торкалися руки і губи людей, які тут ходили ще до нас: трипільські горщики, грецькі амфори, скіфські чаші, чорне дзеркальце з оленем на ручці, яке відображало чиєсь обличчя... Яке було те обличчя?
Щоб його побачити, зайдіть на виставку в Мистецькому Арсеналі. Лишилось ще якихось кілька днів - і розлетяться всі пазли знову по різних музеях.