Прошиті сонцем дні
Сонце підіймалося з моря, перекочувалося через Лебедівку й падало в лиман, не падало, а мовби витікало краплею з-під останньої хмари, - і так щодня, і пісок на дні морському лягав тонкими хвилястими струнами: це пісок, який уміє слухати.
І мені розказували всякі історії, а я слухала коли як.
Був Діма на білому коні - він живе в сусідньому селі й час од часу приїздить катати відпочивальників. Але це в іншому боці - під обривом, де відпочивальники. Ми ж зустрілися на пустельній косі, куди він заїжджав для душі. Розумієте, вдома зо два десятка свиней, купа роботи, а тут Діма скаче галопом диким узбережжям, сорочка надимається парусом, і він почувається принцом на білому коні.
Був Парус, білий кінь, який час од часу робить Діму принцом. У нього з двох боків червоні круглі рани від упряжі. Діма купає його в солоному морі, а тоді запрягає. Він каже, що то таке, рани зійдуть, але для цього треба постоять - а стояти зараз ніколи, сезон. Хоча - от будуть свята на День незалежності, Парус ще тоді відпрацює - і все, його сезон закінчиться, і буде тоді свято і йому. Я бачила, коли починалося його свято: ми зустрілися біля зупинки маршрутки, коли вже поверталася додому. Діма сидів у такій своєрідній тачанці, Парус - в упряжі. Погладила його - відвернувся.
Був фізик зі Львова, ми сиділи на лавочці на обриві, сонце іще не зайшло, а в небі вже висів молодий місяць. Знизу вирувало збурене море, і фізик пояснював, що море збурилось від цього місяця, що це закон тяжіння. Тільки не міг пояснити, навіщо це морю, якщо все одно до місяця не дістати. Пояснив би це медузам, яких море повикидало на берег наступного ранку - велетенські, з дитячу голову, вони так і не змогли повернутися назад у море.
Була Олена з Уралу. Вона приїхала в Санкт-Петербург на конференцію з інтегральної йоги, а тоді думає: як я вже так далеко проїхала і тепер так близько, гайну ще й в Одесу. У 2010 році вона півроку жила в Одесі з одним інтегральним йогом, який у миру займався економікою десь по морській часті. Їй 49, йому 61, обоє за китайським гороскопом коти: різниця у віці 12 років, і поки родився другий, усі персонажі в гороскопі закінчилися і почалося все спочатку. Вона робила іграшкових котів, він як істинний одесит придумував їм усякі імена й історії в "паспорт", і вони продавали їх в Аркадії, і це все разом було щастя, поки не закінчився її час перебування в Україні як громадянки Російської Федерації. І коли він її проводжав на вокзал, то відчувалося, що її час і в його житті закінчився. І ось уже минуло два роки, вона повернулася, а він знайшов 140 причин, щоб не зустріти її в Одесі.
Була жінка на базарчику, в якої я купувала вертуту з бринзою. Її кілька днів не було, я й кажу, що щось вас довго не було - а вона трохи помовчала, й відповідає: я хоронила сина. У нього 6 років тому померла жінка, відтоді він тричі сходився з різними жінками, і востаннє це була алкоголічка, і він запив, і в нього стало серце. Лишилося двоє дівчат. Одна в Москві й заміжня. А друга нагуляла сина й повернулася до батька, і вони не подружилися з мачухою, і вона зібралася до подруги аж у Кілію знімати квартиру, все зібрала, навіть дитячого візочка, ця жінка, її баба, вмовляла її - куди ти їдеш, тут же хазяйство, ну запої в нього, да, але через 10 днів він же нормальний, работає, та й у тебе окрема кімната, тобі шо! А вона все зібрала й поїхала, а через 2 години він помер. Дочці подзвонили. вернулася, але тепер хоче знову все кинути і їхати в Кілію.
- Кажу їй - тут же хазяйство, це все твоє, куди ти їдеш? А вона нє.
Ми говорили, а поруч проходили відпочивальники щойно з моря чи на море - хто в парео, хто з надувним матрацом.
Був VADIM, якого любить русява дівчина в червоному купальнику. Знаєте, це як побачити живу мушлю в морі: я вперше побачила, хто пише ці послання білими ракушками на коричневій глині обриву. Заходило сонце, відпочивальники розходилися з пляжу - й зліталися чайки, шуміло розбурхане молодим місяцем море, і від того, що через нього не було чути людей, усе здавалося кадрами з кіно, такою миттю-не-тепер - яка колись була чи колись буде. Дівчина в червоному купальнику старанно викладала ракушками напис: I LOVE VAD... А хлопець у цей час лежав на підстилці з пляшкою пива, підклавши руку під голову, й задумливо дивився вдаль - на хвилі, чайок, хвилі.
І мені розказували всякі історії, а я слухала коли як.
Був Діма на білому коні - він живе в сусідньому селі й час од часу приїздить катати відпочивальників. Але це в іншому боці - під обривом, де відпочивальники. Ми ж зустрілися на пустельній косі, куди він заїжджав для душі. Розумієте, вдома зо два десятка свиней, купа роботи, а тут Діма скаче галопом диким узбережжям, сорочка надимається парусом, і він почувається принцом на білому коні.
Був Парус, білий кінь, який час од часу робить Діму принцом. У нього з двох боків червоні круглі рани від упряжі. Діма купає його в солоному морі, а тоді запрягає. Він каже, що то таке, рани зійдуть, але для цього треба постоять - а стояти зараз ніколи, сезон. Хоча - от будуть свята на День незалежності, Парус ще тоді відпрацює - і все, його сезон закінчиться, і буде тоді свято і йому. Я бачила, коли починалося його свято: ми зустрілися біля зупинки маршрутки, коли вже поверталася додому. Діма сидів у такій своєрідній тачанці, Парус - в упряжі. Погладила його - відвернувся.
Був фізик зі Львова, ми сиділи на лавочці на обриві, сонце іще не зайшло, а в небі вже висів молодий місяць. Знизу вирувало збурене море, і фізик пояснював, що море збурилось від цього місяця, що це закон тяжіння. Тільки не міг пояснити, навіщо це морю, якщо все одно до місяця не дістати. Пояснив би це медузам, яких море повикидало на берег наступного ранку - велетенські, з дитячу голову, вони так і не змогли повернутися назад у море.
Була Олена з Уралу. Вона приїхала в Санкт-Петербург на конференцію з інтегральної йоги, а тоді думає: як я вже так далеко проїхала і тепер так близько, гайну ще й в Одесу. У 2010 році вона півроку жила в Одесі з одним інтегральним йогом, який у миру займався економікою десь по морській часті. Їй 49, йому 61, обоє за китайським гороскопом коти: різниця у віці 12 років, і поки родився другий, усі персонажі в гороскопі закінчилися і почалося все спочатку. Вона робила іграшкових котів, він як істинний одесит придумував їм усякі імена й історії в "паспорт", і вони продавали їх в Аркадії, і це все разом було щастя, поки не закінчився її час перебування в Україні як громадянки Російської Федерації. І коли він її проводжав на вокзал, то відчувалося, що її час і в його житті закінчився. І ось уже минуло два роки, вона повернулася, а він знайшов 140 причин, щоб не зустріти її в Одесі.
Була жінка на базарчику, в якої я купувала вертуту з бринзою. Її кілька днів не було, я й кажу, що щось вас довго не було - а вона трохи помовчала, й відповідає: я хоронила сина. У нього 6 років тому померла жінка, відтоді він тричі сходився з різними жінками, і востаннє це була алкоголічка, і він запив, і в нього стало серце. Лишилося двоє дівчат. Одна в Москві й заміжня. А друга нагуляла сина й повернулася до батька, і вони не подружилися з мачухою, і вона зібралася до подруги аж у Кілію знімати квартиру, все зібрала, навіть дитячого візочка, ця жінка, її баба, вмовляла її - куди ти їдеш, тут же хазяйство, ну запої в нього, да, але через 10 днів він же нормальний, работає, та й у тебе окрема кімната, тобі шо! А вона все зібрала й поїхала, а через 2 години він помер. Дочці подзвонили. вернулася, але тепер хоче знову все кинути і їхати в Кілію.
- Кажу їй - тут же хазяйство, це все твоє, куди ти їдеш? А вона нє.
Ми говорили, а поруч проходили відпочивальники щойно з моря чи на море - хто в парео, хто з надувним матрацом.
Був VADIM, якого любить русява дівчина в червоному купальнику. Знаєте, це як побачити живу мушлю в морі: я вперше побачила, хто пише ці послання білими ракушками на коричневій глині обриву. Заходило сонце, відпочивальники розходилися з пляжу - й зліталися чайки, шуміло розбурхане молодим місяцем море, і від того, що через нього не було чути людей, усе здавалося кадрами з кіно, такою миттю-не-тепер - яка колись була чи колись буде. Дівчина в червоному купальнику старанно викладала ракушками напис: I LOVE VAD... А хлопець у цей час лежав на підстилці з пляшкою пива, підклавши руку під голову, й задумливо дивився вдаль - на хвилі, чайок, хвилі.