Ахматова

[singularia]

На Володимирській гірці зустріла Анну Ахматову.
Уявіть собі цей сюр: їде навпроти по алеї дитячий екскурсійний паровозик - і звідти дзвінкий жіночий голос:

Древний город словно вымер,
Странен мой приезд!
Над рекой своей Владимир
Поднял черный крест.

Ну і далі, віддаляючись вдаль по алеї, мовби відгомін:

Липы шумные и вязы
По садам темны,
Звезд иглистые алмазы
К Богу взнесены.

Озирнулась я - і правда як вимерло місто, нікого.