Mar 15, 2010 17:55
Наче ж і вітру нема, а сніг падає з дерев і кружляє. Дерева високі - і здається, що то з неба. Наче вранці хто натиснув на паузу, а тепер знов на плей, і треба долетіть, куди летів.
Навколо такий білий сніг, що струмок посеред нього здається геть чорним, як чорне чорнило. Мабуть, що біліше біле, то чорніше чорне.
Посеред озера стоїть сніговик з вираженієм. Ну трошки так нахилився вбік, і ніби каже: "Ага, попалися!" І мені здається, що я знаю автора. На початку зими бачила тут жінку, яка ліпила сніговиків з вираженієм. На лавочці пили й закушували чоловіки, а навколо них один за одним поставали різні сніговики й сніговички, які дивилися на них - і дивувалися, дивилися - і дивувалися.
Позаду мене йшли якісь незнайомі люди і сперечалися, Каштан це зі мною чи не Каштан. Я не стала втручатися - кожен має право на власну думку.
щоб не забути,
голосієво