Опівнічне
Над головою хтось ридає. І не розбереш, чи то дитина, чи жінка. Воно чогось як дитина - то наче так і треба, а як жінка - то наче в світі щось неправильно.
Жити в суспільстві й не залежати від нього неможливо, казав Карл Маркс. Оце він діло казав. Але з цим ділом ми ніколи не одужаєм, шановне панство.
Прочитала "Мати темряву" Курта Воннегута - і оце думаю, що він же наших славних патрійотів із МАУПу описав...
І от іще що дивно. Вони все пишуть, пишуть - Чехов, Гоголь, Бердяєв, Воннегут ось - а в житті нічого не міняється. Гоголівські герої сидять по міністерствах і райдержадміністраціях, чеховські ридають у своїх тісних кімнатках, усе збираються щось змінити - і нічого не міняють.
Жити в суспільстві й не залежати від нього неможливо, казав Карл Маркс. Оце він діло казав. Але з цим ділом ми ніколи не одужаєм, шановне панство.
Прочитала "Мати темряву" Курта Воннегута - і оце думаю, що він же наших славних патрійотів із МАУПу описав...
І от іще що дивно. Вони все пишуть, пишуть - Чехов, Гоголь, Бердяєв, Воннегут ось - а в житті нічого не міняється. Гоголівські герої сидять по міністерствах і райдержадміністраціях, чеховські ридають у своїх тісних кімнатках, усе збираються щось змінити - і нічого не міняють.