Вилазки
- Я повинен її знайти, - молодий герцог оглядався довкруг, машинально погладжуючи русяві вусики.
- Ваша світлосте, шукати мисливця в цьому лісі - непосильне для нас завдання.
- Якщо вона видала себе один раз, то чому ти не віриш, що це трапиться знову?
- Важливо не діяти без помилок, а вміти їх вчасно виправляти. Якщо ви бачили її на сході, то не факт, що наступної миті вона зникне на заході. Такі мисливці не дозволяють за собою слідкувати.
Вогняно-рудий кінь під герцогом докірливо фиркнув. Чоловік натягнув поводи й ще більш напружено озирнувся. Але жодного поруху чи ознаки того, що за ним спостерігають, так і не було. Він замріяно зітхнув, розвертаючись на стежці:
- Колись я таки її знайду. Такі ясні очі неможливо не впізнати.
Його слуга лише знизав плечима: у нього не було бажання підгірчити романтичний пафос реальністю. Він лише вголос погодився, що впізнати загадкову лучницю справді нескладно: не так багато дівчат у володіннях герцога мали малинове волосся.
Кайра з того переляку хвилин 20 безвилазно тиснулася між гіллям високого дуба. Вона не любила незапланованих зустрічей з людьми. Особливо під час нелегального полювання на чужій території.
З внутрішньої кишені шкіряного жилета вона дістала невеличкий клаптик паперу. Оленячі туші, яйця перепілки та козячі литки вона вже роздобула. Залишалося лише зібрати мішечок розалії й по відерцю ожини і диких вишень. Кайра зітхнула. Вона любила боротися з лісом за здобич, а не просто нахабно відбирати її. Тому під час збирання вона часто втрачала пильність, через що ризикувала потрапити в незручне становище. Так сталося і цього разу. Шелест її нишпорення в траві в пошуках розалії завадив вчасно почути хрускіт лісового килима від наближення людей. Зреагувала вона запізно, а тому на мить стала видимою для герцога і його помічника.
Тепер же час на побоювання вичерпався. Кайра м'яко зіскочила на землю. Вона продовжила обережно зрізати кишеньковим кинджалом свіжі розалії.
Щотижня вона робила такі телепортаційні вилазки до лісу: все-таки, мусили звідкись у шинку посеред кам'яної пустелі з'являтися свіжі продукти. Якби вони пропонували клієнтам тільки кактусові супи, їх заклад не протримався б і дня. А якби вони офіційно закупляли й транспортували ці продукти, то дуже швидко б збанкрутували. Тому цим займалася дочка господаря шинку. Її вилазки були ризиковими, оскільки всі ліси в зоні досяжності телепорта були власністю багатих і впливових світу цього. А такі дуже ретельно слідкували за тим, хто полює на їх території, і навіть видавали спеціальні дозволи чи заборони на полювання, яких Кайра, звичайно, не мала.
На заході сонця Кайра заледве притягла до точки телепорту величезний мішок з пофасованими за списком продуктами. Аби перелетіти з ним крізь простір, потрібно було чимало сил і часу. Вона довго розтирала в руках телепортаційний кристал, наповнюючи його необхідною кількістю магії. Лише коли небо вже посіріло в передчутті сутінок, коло нарешті засяяло готовністю. Кайра зайшла в центр, міцно стискаючи в руках мішок.
Від гуркоту зі стелі посипалася штукатурка, а вусатий розбійник з оселедцем прокинувся й досьорбав залишки піни від пива. Господар кинувся на кухню:
- Ти ціла?
- Та, - Кайра струсила з плечей крихти полущеної фарби, - дрібниці.
Батько допоміг дотягнути продукти до комори, яку постійно охолоджував невеликий світло-блакитний кристал у кутку. Кайра стомлено позіхнула, але ще вирішила посортувати здобич і розкласти на потрібні полиці. Господар одразу попередив:
- М'ясо залиш на мене. На сьогодні можеш бути вільна.
Кайра все-таки ще помила посуд і прибрала на кухні, й лише після цього важким кроком піднялася на другий поверх, аби хоч трохи відіспатися. На полювання вона зазвчиай вирушала дуже рано, тому що за день треба було встигнути наловити чимало здобичі. А спати лягала зазвичай пізно, тому що до темної ночі допомагала батькові на кухні. У день після полювання вона мала право спати стільки, скільки того вимагав її організм. Батько ніколи не змушував її вставати рано чи лягати пізно. Просто Кайра звикла, що так робила її мати. Тепер мами нема, а тато так само потребує підтримки. Тому обов'язки вести господарство впали на плечі юної дочки.