Нью-Йорк-Нью-Йорк
Я пила багато кави у нічному Нью-Йорку, відчувала, як скиглить моє серце й голова - спати, спати…
Ніщо у світі не дасть таких вражень, як ночі у мегаполісі, де використовується енергія кожної молекули. Я бачила, як бездомні вкладаються спати - шукають картон, обгороджують собі місцину біля церков, повертаються спиною до міста, неба і хроплять. Охороняючи себе, жебраки охороняють Нью-Йорк, бо вони перші, хто бачить, що відбувається, і їх першими викинуть, коли щось трапиться. Саме вони створюють запах і колір міста. Вночі Нью-Йорк чорний не тільки від палітри самої ночі, але і від кольору бездомних. Гріх не сказати, що сплять у коробках і білі, і жовті, але вони не дають насиченого відтінку, швидше просто наводять блиск.
Нью-Йорк це труба, яка вбирає у себе мільйони організмів із усієї планети. Сюди приїжджають невдоволені, жагучі, затяті, неприкаяні, унікуми, яким під силу змінити своє життя. Це місто виконує функцію космічної станції, на яку прибувають усі ті, хто прагне від життя визнання, слави. Це люди-медузи, які в’їдаються, жалять і залишають невиводиму пляму. Це люди, які рухають світом, задають йому темп і мотив. Вони синтезують якість землі, їхній настрій передається електричним струменем усе далі і далі, досягаючи периферії Африки. Епохальна точка кожної культури пульсує у Нью-Йорку. Це місто переробило цінності всіх століть і надало їм нового вигляду, який важко зрозуміти людям, але саме це провокує їх думати знову і знову про безликість, пустоту, безідейність і невизначеність, про забруднення суспільства інформаційними звалищами, про той чистий і невинний омофор, який рятує світ і розмальовує обличчя.
За океаном емігрант не перебирає роботами, бо і найчорнішу знайти складно. Я спілкувалась із українками, які вийшли заміж за американців. Вони розповідали, що спочатку все було гарно, а потім чоловіки набрали кредитів і жінки тепер працюють з ранку до ночі, щоб усе виплатити. Наші за кордоном купують вишукані фірмові речі, а виходити немає куди, тільки з машини у машину.
Ніщо у світі не дасть таких вражень, як ночі у мегаполісі, де використовується енергія кожної молекули. Я бачила, як бездомні вкладаються спати - шукають картон, обгороджують собі місцину біля церков, повертаються спиною до міста, неба і хроплять. Охороняючи себе, жебраки охороняють Нью-Йорк, бо вони перші, хто бачить, що відбувається, і їх першими викинуть, коли щось трапиться. Саме вони створюють запах і колір міста. Вночі Нью-Йорк чорний не тільки від палітри самої ночі, але і від кольору бездомних. Гріх не сказати, що сплять у коробках і білі, і жовті, але вони не дають насиченого відтінку, швидше просто наводять блиск.
Нью-Йорк це труба, яка вбирає у себе мільйони організмів із усієї планети. Сюди приїжджають невдоволені, жагучі, затяті, неприкаяні, унікуми, яким під силу змінити своє життя. Це місто виконує функцію космічної станції, на яку прибувають усі ті, хто прагне від життя визнання, слави. Це люди-медузи, які в’їдаються, жалять і залишають невиводиму пляму. Це люди, які рухають світом, задають йому темп і мотив. Вони синтезують якість землі, їхній настрій передається електричним струменем усе далі і далі, досягаючи периферії Африки. Епохальна точка кожної культури пульсує у Нью-Йорку. Це місто переробило цінності всіх століть і надало їм нового вигляду, який важко зрозуміти людям, але саме це провокує їх думати знову і знову про безликість, пустоту, безідейність і невизначеність, про забруднення суспільства інформаційними звалищами, про той чистий і невинний омофор, який рятує світ і розмальовує обличчя.
За океаном емігрант не перебирає роботами, бо і найчорнішу знайти складно. Я спілкувалась із українками, які вийшли заміж за американців. Вони розповідали, що спочатку все було гарно, а потім чоловіки набрали кредитів і жінки тепер працюють з ранку до ночі, щоб усе виплатити. Наші за кордоном купують вишукані фірмові речі, а виходити немає куди, тільки з машини у машину.