Мій найепічніший сон
При розмові із подругою випадково згадався один з моїх снів, що запам’ятався мені як найбільший тривалий і з найбільш розвиненим сюжетом з усіх, що мені коли-небудь снились. Виявилось, що цей сон я вже колись переповідав іншій подрузі, і в мене ще залишилася історія нашого чату, яку я і публікую тут.
silme.ea: так
ну добре, поки його відкладемо, бо ж певно спати скоро йдеш
розкажу цікавіший набагато
Anastasia: окі
silme.ea: так ось
дія перша)
якась досить тісна кімната, за вікном - темно, горить тепле жовте світло
стеля досить низька
Anastasia: ух
silme.ea: я сиджу за столом, що стоїть навпроти вікна, обличчям до вікна, майже в кутку
ще таке відчуття, знаєш, що це не зовсім я
тобто я відчуваю все, що навколо, живу цим персонажем, але наче він трохи відрізняється від мене справжнього
як інша, але дуже схожа на мене людина
і я в тій кімнаті не один, там ще багато людей сидять і ходять
Anastasia: ммм
silme.ea: і тут я бачу книжки на столі
і світло в кімнаті якось трохи дрижить - я розумію, що то не електрика, а вогонь
Anastasia: в мене був схожий сон.. тільки за столом була не я, а якась дівчинка з світлим волоссям
тааак
круто
silme.ea: хех)
біля мене сиділа дівчинка зі світлим волоссям)
світло-русявим, а може й білявим, у такому світлі важко розрізнити
Anastasia: так
і в мене була та ж історія
silme.ea: і я зрозумів тут, що ми сидимо на уроці)
Anastasia: оуу
нічого ж собі
silme.ea: і нам десь років - 16-18
воно так знаєш, все наче поступово з’являється, додаються деталі
наче це мені не наснилось, а я справді туди переносився
вона сиділа поряд мене, і я вирішив допомогти їй із завданням
бо бачу, що інші учні вже майже закінчили, та й урок добігає кінця
Anastasia: так
silme.ea: я їй щось показав, розказав, ми роззнайомились із нею
Anastasia: ти не пам'ятаєш, в що ти був вдягнений
?
silme.ea: саме в цій сцені не дуже, але точно не футболка, радше у сорочку або курточку
ну так ось, ми рознайомились, вона виявилась приємною дівчиною, не дурною, цікавою, з почуття гумору, але дещо сором’язливою і тихою
і чимсь вона мені у сні запала у душу)
чи, точніше, моєму герою
аж тут урок, напевне, закінчився, бо закінчилась перша дія, яку я б назвав "вечірньою школою"
Anastasia: ага
цікаво
silme.ea: є якісь коментарії, чи далі розповідати?
Anastasia: так, надиву схожий сон на мій.. тільки там я бігала по будинку..який наче б то був з фільму Мемуари гейші. І в одній із кімнат я найшла цю дівчину, яка сиділа біля вікна.. кімната була в пів темряві, і там також було декілька людей.. біля неї сиділа дівчина більш старша.. ну ось.. і ще стіни були в голубій фарбі, і + піч =)))) затишно
silme.ea: тоді дія друга
я знову був тим парубком, але таке враження, що пройшов деякий час після першої дії
я був вдягенений у шкіряну курточку, у кепку і штані
а навколо була... зима
Anastasia: ого
silme.ea: я вийшов на вулицю, бо почув якісь крики
Anastasia: не холодно як для зими вдягнений?
silme.ea: люди бігали вперед-назад і кричали
я прислухався, і зрозумів, що на наше село наступають німці!
Anastasia: о_0
silme.ea: тобто, дія відбувається під час другої світової війни!
і тоді ясно, чого освітлення таке було - то були гасові лампи
Anastasia: ага
silme.ea: злякавшись, я щось забіг додому зібрати, але майже нічого і не взяв, і в тій таки курточці побіг
прибігаю до залізничної станції
Anastasia: так
silme.ea: а вона в селі була велика - багато колії
*колій
Anastasia: ого
silme.ea: і, доречі, це був вечір
знову вечір)
вдалині чувся якийсь гул, і наче постріли
люди бігали, як скажені
але було ясно, що окрім поодиноких товарних вагонів, там вже більше нічогог не було, всі поїзди давно пішли
а варто сказати, що село було у долині
Anastasia: так
silme.ea: прямо поцентру долини проходили колії, з одного боку колій було село, а зіншого боку - схил з переліском, і далі пагорби, що переходять у невисокі гори, і ліс, але не дуже густий
я подумав, і вирішив, що найкраще було б тікати по той бік колій, у той ліс
однак я щось забарився
здається, я шукав ту дівчинку
але вона кудись ділася
Anastasia: так
silme.ea: я був на краю залізничної станції, аже побачив за кілька десят метрів перших німців з ґвинтівками, що бігли прямо на станцію
за якимсь щасливим збігом мене помітив тільки один з них
Anastasia: ух
silme.ea: я побіг до схилу, і почав підійматися ним, він був досить пологий
німець побіг за мною
Anastasia: так
silme.ea: і тут було таке враження, знаєш, як у снах - що сон починає розпадатись на шматки, коли тебе вбивають, чи ще щось погане стається
Anastasia: так
є таке
silme.ea: напевно, мій персонаж дуже злякався
я біг нагору, і німець теж
однак я примудрився обдурити його, і сховатись за дерево, а коли він підбіг - я вдарив його і оглушив
я порився в його кишенях, і забрав в нього якісь дрібнички, що я їх не пам’ятаю навіть, і чи то фотоапарат, чи то бінокль
а може і те і те
напевно все ж бінокль
і рушницю, здається, теж
Anastasia: ого
молодець
silme.ea: я побіг далі вгору, піднявся десь метрів на 50-100 над рівнем долини
потім стишив ходу, бо захекався, та й ніхто не гнався за мною
я впав у сніг, підповз до крутого схилу, звідки відкривався вид на всю долину
і аж тут я дуже сильно злякався
бо я побачив, як на залізничній станції стояв довгий товарний потяг
Anastasia: тааак
silme.ea: і я згадав слова одного свого тамтещнього знайомого, який сказав мені, що якщо німці пройдуть цим селом, вони заберуть нас усіх до Освенцима, бо в селі багато молоді було
Anastasia: о_0
silme.ea: здається, я дістав бінокль, і почав роздивлятись...
і таки правда, у вагони завантажували зв’язаних людей, і навколо поїзда було багато німців, чоловік 100-200
всі озброєні і у своїй сірій формі
в мене було відчуття розпачу, що не міг допомогти своїм односельчанам... просто нічого не міг зробити один з ґвинтівкою про них усіх
Anastasia: ух
silme.ea: а найбільше серце стискалось із-за тієї дівчинки
бо таки здається, що між першою і другою дією пройшло досить часу, щоб мій герой у неї закохався, чи, принаймні, мав велику симпатію
не в силах то витримати, я пішов далі у гори
Anastasia: цікаво
silme.ea: і тут кінець другої дії
Anastasia: даааааааааааа
цікавий
дуже
silme.ea: і третя дія
коротенька
це теж була зима, але вже наче ближче до весни
Anastasia: класно
ЮРКО
епічний сон
silme.ea: я був у місті
я так розумію, що мій героїв вирішив податись з гір у найближче досить велике місто, щоб там у ньому загубитись
у місті сніг був змішаний з брудом, вулицями ходили німецькі патрулі, люди були налякані, але все було досить спокійно
тож, я йшов вулицею, і знайшов під ногами газету, і чогось вирішив підняти її
і не дарма
Anastasia: :O
silme.ea: бо на обкладинці я побачив фотографію
Гітлер з якоюсь дівчиною у формі СС
придивившись, я впізнав у ній оту дівчину з мого села!
Anastasia: ОГО
silme.ea: тільки на фотографії вона була чорнява, наче у парику, і зовсім не налякана, трималась з Гітлером нарівних, і посміхалась
в неї була така чорна форма, червона пов’язка на руці зі свастикою, і така штука в руках, якою поганяють конячок
(так, фото було ч/б в газеті, але фантазія його розфарбувала)
і в мене було дивне відчуття...
на фотографії вона виглядала зовсім інакше, стійка, впевнена в собі, смілива, розумна, дуже подорослішала
але чомусь я був впевнений, що то саме вона
я подумав, що може вона була шпіонкою...
і тому я не міг знайти її у селі під час навали
але все ж шпіонкою не на користь німців, а на нашу
Anastasia: хммммммммм
silme.ea: мені дуже сильно захотілось з нею зустрітись...
Anastasia: цікавий поворот
silme.ea: я почитав газету, і з’ясував, що вона приїде з делегацією нацистських начальників сьогодні ввечері на урочистий вечір
і тут картинка потроху потмяніла, і сон закінчився
ось такий от сона
мені давно нічого такого подібного не снилося)
Anastasia: вау
хлопаю стоя
твоїй підсвідомості
silme.ea: ціла історія)
трішки дописати, і можна роман видавати)
Anastasia: та не то слово
silme.ea: так
ну добре, поки його відкладемо, бо ж певно спати скоро йдеш
розкажу цікавіший набагато
Anastasia: окі
silme.ea: так ось
дія перша)
якась досить тісна кімната, за вікном - темно, горить тепле жовте світло
стеля досить низька
Anastasia: ух
silme.ea: я сиджу за столом, що стоїть навпроти вікна, обличчям до вікна, майже в кутку
ще таке відчуття, знаєш, що це не зовсім я
тобто я відчуваю все, що навколо, живу цим персонажем, але наче він трохи відрізняється від мене справжнього
як інша, але дуже схожа на мене людина
і я в тій кімнаті не один, там ще багато людей сидять і ходять
Anastasia: ммм
silme.ea: і тут я бачу книжки на столі
і світло в кімнаті якось трохи дрижить - я розумію, що то не електрика, а вогонь
Anastasia: в мене був схожий сон.. тільки за столом була не я, а якась дівчинка з світлим волоссям
тааак
круто
silme.ea: хех)
біля мене сиділа дівчинка зі світлим волоссям)
світло-русявим, а може й білявим, у такому світлі важко розрізнити
Anastasia: так
і в мене була та ж історія
silme.ea: і я зрозумів тут, що ми сидимо на уроці)
Anastasia: оуу
нічого ж собі
silme.ea: і нам десь років - 16-18
воно так знаєш, все наче поступово з’являється, додаються деталі
наче це мені не наснилось, а я справді туди переносився
вона сиділа поряд мене, і я вирішив допомогти їй із завданням
бо бачу, що інші учні вже майже закінчили, та й урок добігає кінця
Anastasia: так
silme.ea: я їй щось показав, розказав, ми роззнайомились із нею
Anastasia: ти не пам'ятаєш, в що ти був вдягнений
?
silme.ea: саме в цій сцені не дуже, але точно не футболка, радше у сорочку або курточку
ну так ось, ми рознайомились, вона виявилась приємною дівчиною, не дурною, цікавою, з почуття гумору, але дещо сором’язливою і тихою
і чимсь вона мені у сні запала у душу)
чи, точніше, моєму герою
аж тут урок, напевне, закінчився, бо закінчилась перша дія, яку я б назвав "вечірньою школою"
Anastasia: ага
цікаво
silme.ea: є якісь коментарії, чи далі розповідати?
Anastasia: так, надиву схожий сон на мій.. тільки там я бігала по будинку..який наче б то був з фільму Мемуари гейші. І в одній із кімнат я найшла цю дівчину, яка сиділа біля вікна.. кімната була в пів темряві, і там також було декілька людей.. біля неї сиділа дівчина більш старша.. ну ось.. і ще стіни були в голубій фарбі, і + піч =)))) затишно
silme.ea: тоді дія друга
я знову був тим парубком, але таке враження, що пройшов деякий час після першої дії
я був вдягенений у шкіряну курточку, у кепку і штані
а навколо була... зима
Anastasia: ого
silme.ea: я вийшов на вулицю, бо почув якісь крики
Anastasia: не холодно як для зими вдягнений?
silme.ea: люди бігали вперед-назад і кричали
я прислухався, і зрозумів, що на наше село наступають німці!
Anastasia: о_0
silme.ea: тобто, дія відбувається під час другої світової війни!
і тоді ясно, чого освітлення таке було - то були гасові лампи
Anastasia: ага
silme.ea: злякавшись, я щось забіг додому зібрати, але майже нічого і не взяв, і в тій таки курточці побіг
прибігаю до залізничної станції
Anastasia: так
silme.ea: а вона в селі була велика - багато колії
*колій
Anastasia: ого
silme.ea: і, доречі, це був вечір
знову вечір)
вдалині чувся якийсь гул, і наче постріли
люди бігали, як скажені
але було ясно, що окрім поодиноких товарних вагонів, там вже більше нічогог не було, всі поїзди давно пішли
а варто сказати, що село було у долині
Anastasia: так
silme.ea: прямо поцентру долини проходили колії, з одного боку колій було село, а зіншого боку - схил з переліском, і далі пагорби, що переходять у невисокі гори, і ліс, але не дуже густий
я подумав, і вирішив, що найкраще було б тікати по той бік колій, у той ліс
однак я щось забарився
здається, я шукав ту дівчинку
але вона кудись ділася
Anastasia: так
silme.ea: я був на краю залізничної станції, аже побачив за кілька десят метрів перших німців з ґвинтівками, що бігли прямо на станцію
за якимсь щасливим збігом мене помітив тільки один з них
Anastasia: ух
silme.ea: я побіг до схилу, і почав підійматися ним, він був досить пологий
німець побіг за мною
Anastasia: так
silme.ea: і тут було таке враження, знаєш, як у снах - що сон починає розпадатись на шматки, коли тебе вбивають, чи ще щось погане стається
Anastasia: так
є таке
silme.ea: напевно, мій персонаж дуже злякався
я біг нагору, і німець теж
однак я примудрився обдурити його, і сховатись за дерево, а коли він підбіг - я вдарив його і оглушив
я порився в його кишенях, і забрав в нього якісь дрібнички, що я їх не пам’ятаю навіть, і чи то фотоапарат, чи то бінокль
а може і те і те
напевно все ж бінокль
і рушницю, здається, теж
Anastasia: ого
молодець
silme.ea: я побіг далі вгору, піднявся десь метрів на 50-100 над рівнем долини
потім стишив ходу, бо захекався, та й ніхто не гнався за мною
я впав у сніг, підповз до крутого схилу, звідки відкривався вид на всю долину
і аж тут я дуже сильно злякався
бо я побачив, як на залізничній станції стояв довгий товарний потяг
Anastasia: тааак
silme.ea: і я згадав слова одного свого тамтещнього знайомого, який сказав мені, що якщо німці пройдуть цим селом, вони заберуть нас усіх до Освенцима, бо в селі багато молоді було
Anastasia: о_0
silme.ea: здається, я дістав бінокль, і почав роздивлятись...
і таки правда, у вагони завантажували зв’язаних людей, і навколо поїзда було багато німців, чоловік 100-200
всі озброєні і у своїй сірій формі
в мене було відчуття розпачу, що не міг допомогти своїм односельчанам... просто нічого не міг зробити один з ґвинтівкою про них усіх
Anastasia: ух
silme.ea: а найбільше серце стискалось із-за тієї дівчинки
бо таки здається, що між першою і другою дією пройшло досить часу, щоб мій герой у неї закохався, чи, принаймні, мав велику симпатію
не в силах то витримати, я пішов далі у гори
Anastasia: цікаво
silme.ea: і тут кінець другої дії
Anastasia: даааааааааааа
цікавий
дуже
silme.ea: і третя дія
коротенька
це теж була зима, але вже наче ближче до весни
Anastasia: класно
ЮРКО
епічний сон
silme.ea: я був у місті
я так розумію, що мій героїв вирішив податись з гір у найближче досить велике місто, щоб там у ньому загубитись
у місті сніг був змішаний з брудом, вулицями ходили німецькі патрулі, люди були налякані, але все було досить спокійно
тож, я йшов вулицею, і знайшов під ногами газету, і чогось вирішив підняти її
і не дарма
Anastasia: :O
silme.ea: бо на обкладинці я побачив фотографію
Гітлер з якоюсь дівчиною у формі СС
придивившись, я впізнав у ній оту дівчину з мого села!
Anastasia: ОГО
silme.ea: тільки на фотографії вона була чорнява, наче у парику, і зовсім не налякана, трималась з Гітлером нарівних, і посміхалась
в неї була така чорна форма, червона пов’язка на руці зі свастикою, і така штука в руках, якою поганяють конячок
(так, фото було ч/б в газеті, але фантазія його розфарбувала)
і в мене було дивне відчуття...
на фотографії вона виглядала зовсім інакше, стійка, впевнена в собі, смілива, розумна, дуже подорослішала
але чомусь я був впевнений, що то саме вона
я подумав, що може вона була шпіонкою...
і тому я не міг знайти її у селі під час навали
але все ж шпіонкою не на користь німців, а на нашу
Anastasia: хммммммммм
silme.ea: мені дуже сильно захотілось з нею зустрітись...
Anastasia: цікавий поворот
silme.ea: я почитав газету, і з’ясував, що вона приїде з делегацією нацистських начальників сьогодні ввечері на урочистий вечір
і тут картинка потроху потмяніла, і сон закінчився
ось такий от сона
мені давно нічого такого подібного не снилося)
Anastasia: вау
хлопаю стоя
твоїй підсвідомості
silme.ea: ціла історія)
трішки дописати, і можна роман видавати)
Anastasia: та не то слово