Сьогодні той день день, коли моєму журналу виповнилося шість років: якраз той термін, що я провчився в університеті. Саме шість років тому, у гаряче літо 2007 року я був абітурієнтом... і почав писати сюди. За цей час сталося багато різних цікавих і не дуже подій, знайдено і втрачено речі, зустрінуто кілька таких людей, яких краще забути, і кілька таких яких треба пам’ятати завжди. Нажаль, життя має тільки один напрям: вперед. Тому я знову, як і шість років тому стою біля подертих дверей, за якими новий поворот, і нова стежка, що, сподіваюсь, поведе мене цікавими місцями й разом із цікавими людьми. Побачимо, як воно буде.
Однак це буде завтра, або й через місяць, або й ще пізніше, а зараз я покажу свою останню плівку, зняту на пошарпаний «Зоркий», в якого, як виявилось, знову страшено глючить затвор. Мені вже остогидло його постійно підлаштовувати, то ж це чи не остання моя плівка експонована з його допомогою (проте хто знає, як воно складеться). Цього разу плівку я замочив не у перевіреному Родиналі, а у кодаківському xtol, півгодини витративши на його розчинення у п’ятилітровій пляшці з під мінералки. І не жалкую: принаймні кодаківська (хоч і перемаркована) плівка вийшла просто супер. Гарні півтони, невелика зернистість - те, що треба! Кажуть, що xtol дуже чутливий до умов зберігання, і може померти дуже раптово (прямо як люди), однак поки все файно. Побачимо, як воно буде.
Зоркий, Индустар-22, Arista Premium 400, Xtol 7.5 min @ 22°C
* * *
00.
01.
02.
03.
04.
05.
06.
07.
08.
09.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.