Lux Perpetua
Gently dripping through the dark,
Came there rain in the night.
A hit from heaven, and a spark
All is glittering in the light.
знову йде дощ, холодні потоки води стікають склом донизу, мерехтять блискавки, я знову один і слухаю старий джаз. ритмічне постукування важких крапель виноградним листям і моє серцебиття дивним чином підходять до музики, надають їй сумного забарвлення. сині блюзи.
- Vous savez ce qui est amusant...
- Quoi?
- Il y a tant de gens dans le monde et vous êtes seul quand-même.
слова. так багато слів... як крапель дощу, як зір на небі. так багато можна сказати... однак я мовчу та думаю про те, що мало б статися, якби не сталося те, що сталося. клариски і кларнети.
- Il faut que vous cherchiez. Vous en trouverez une sûrement.
- Par où je commence?
- Partout.
переді мною лежить чистий лист нотного паперу. ноти не складаються у фрази, фрази не складаються у мелодії, мелодії не складаються у симфонію. зроблю я з нього літачок і випущу в хвіртку за вітром, хай летить собі за поля, понад річкою, і далі, за горизонт. сподіваюсь, що ніщо йому не завадить.
- Et encore une chose: ne croyez jamais à rien.
- Est-ce qu'il n'y a que de mensonges?
- Votre cœur uniquement peut dire.
час наче зупинився. ніщо не ворухнеться, все наче завмерло. навіть мій чай ще досі гарячий... простягну руку за вікно, розведу його дощем... так, тепер все файно. окрім того, що чай тепер має солонуватий присмак. п’ятдесят п’ять, шістдесят.
- Je dois partir, donc adieu!
- Nous ne se reverrons pas?
- J'éspère.
тихо-тихо. настільки тихо, що чутно, як крутяться коліщатка машини Всесвіту. дощ ущух, проте я все ще мовчу. дощ ущух, але щось залишив по собі. кавалок дзеркала Яцрес.
- Привіт.