не відчуваю ніякого тягару.
і навіть не можу зрозуміти, що відчуваю.
втомилась багато думати і зараз просто живу.
якось так в власне задоволення.
хоча і не повністю так.
все ж таки не вдається мені знайти якусь точку опори.
мушу кидатись в крайнощі, вигадувати собі проблеми і самій їх вирішувати, заплутувати всіх навколо і втікати..
хочу інакше, але мені не вдається.
знаю, як краще, але не хочу слова зробити діями.
швидше за все мовчу замість того, щоб кричати.
не знаходжу потрібних слів, не даю правильні відповіді на питання.
в мене є 274 запитань, на які ніхто не знає відповіді і є 100 відповідей, до яких нема ста питань.
я відчуваю, як гублюсь між людьми.
я відчуваю, як моє стає нижче, ніж їхнє.
я б віддала все за те, щоб зараз не бути на цьому місці і в цьому часі.
незнання дратує і виснажує.