Українсько-румунський кордон - Мармароси
Привіт усім, хто ще читає цей журнал! Вже сто років не писав сюди через лінь, зайнятість на роботі та і відсутність "глобальних" подій, що заслуговували б на увагу) Ну от в середині липня пройшлися з друзями по маршруту Шибене - українсько-румунський кордон - ПІМ - Ділове. Звідти назбиралося трохи фоток, які і пропоную Вашій увазі. День 1.
(маршрут і місця cтоянок показані досить умовно - без точної прив*язки)
У нормальному масштабі карту маршруту можна побачити тут і тут.
Добралися з Франика до Верховини години за півтори до відправлення автобусу Верховина-Шибене. У Верховині встигли випити місцевого пива (так собі). В автобусі було прикольно: як завжди, бажаючих їхати було втричі більше, ніж вміщав пазик... крім того, серед цих бажаючих налічувалася пара самих натуральних свиней, запах яких придавав поїздці незабутнього колориту )) У Шибеному зареєструвалися на заставі (дозвіл отримували заздалегідь, ще Києві - відправляли запити в Мукачівський і Чернівецький прикордонні загони). Почапали вгору... Погода ніби стала прояснятися (до того зранку у Львові була злива, у Франику затягнуте сіре небо, та ж картина у Верховині)... поки йшли через ліс ніби все було нормально. Коли вийшли на хребет Руський Діл - небо почало дуже швидко затягувати хмарами
тягнуло з румунського боку, над Чивчинами гриміло і спалахували блискавки... з боку Чорногори було трохи краще )
Ну а це останній знімок г. Стіг перед тим як бахнуло прямо перед нами і розпочалося: злива, град, блискавки, грім...
Порушуючи всі правила безпеки, вирішили йти далі аби швидше дістатися прикордонної застави і там перечекати негоду. Поки туди дійшли - буря минула. Поспілкувалися з прикордонниками, ті порадили заночувати в колибі, що розташована трохи нижче застави. Так ми і зробили. Погода тим часом остаточно налагодилася.
День 2. Майже без пригод. Весь день йшли вздвж кордону. На горі Межипотоки були "атаковані" зграєю вівчарських собак у кількості 8 голів. Було стрьомно, але, слава Богу, не покусали). При цьому їхній господар (думаю, румун, адже при нашому наближенні він з отарою перебрався саме на румунську сторону) усунувся від "конфлікту" за найближчі кущі. Щодо ситуації з водою, то вздовж кордону від підйому на Неняску її немає аж до початку підйому на Піп Іван. Однак, після спуску з Межипотоків є поворот направо до с. Богдан, якщо туди повернути, то в метрах 500 є вода. Там же розташована ще одна прикордонна застава. Тут ми і стали на другу ночівлю. Під вечір поруч назбиралося ще до двух десятків туристів. "Наслідки" вчорашнього дощу:
Власне, кордон
Чорногірський хребет, як на долоні
г. Шауль
під Неняскою
румунські Фаркеу і Міхайлек
Попереду - Піп Іван Мармароський - головна мета подорожі.
він же з місця стоянки
Далі буде...