Карпати. Травень 2010. День другий
Як і було сказано раніше, цього дня планувалося дійти до ур. Гаджина, а звідти піднятися на Ребра або Шпиці.
В Бистреці перейшли річку біля такої от чудової таблички
Тут дороги розходяться, ми йдемо по тій, що веде вгору. Приблизно за пів години ходу біля недобудованої хати натрапляємо на розвилку. Повінуясь інтуіції жінки :) повертаємо вправо (хоча, звичайно, слід було йти наліво :) Знову ж таки, за пів години доходимо до потоку Мреє (він весь час супроводжує нас по праву руку), розуміємо, що таки завернули не туди. Зате попили водички та помилувалися краєвидами
Довелося трохи повернутися назад та врешті знову вийти на потрібну дорогу. Дійшли до мосту через потік (якщо перейти через нього, то видно колибу, де можна сховатися у разі негоди). Нам переходити не слід, тож просто відпочиваємо.
Тут, нарешті, натрапляємо на крокуси. Довелося трохи пофоткать.
Йдемо далі, метрів за 200 натрапляємо на хрест, поставлений на місці загибелі жінки-стрільця кущового проводу ОУН. З цього місця йти доводиться через ліс. Спочатку стежка губиться, але потім стає більш чіткою, на снігу трапляються сліди, імовірно хтось пройшов тут з самого ранку або увечері (не виключаю, що то була ця група http://picasaweb.google.com/rsavchak/12052010# ). Ближче до виходу з лісу пару раз доводиться переходити невеликими сніговими карнизами (пару раз провалююсь по пояс, частіше по коліно). Один з карнизів досить стрьомний
Після цих снігових полів у стареньких ботиків моєї дружини відстає підошва, так що подальший шлях починає виглядати трохи сумнівним :(
Пробираючись крізь жереп , виходимо в нижню частину Гаджини
Видовище то що треба: амфітеатром нас оточують хр. Кедруватий Погорілка, Ребра та Шпиці.
Зі схилу г.Ребра падає водоспад, з якого бере початок потік Мреє. Настрій псує лише аварійне взуття дружини та хмари, що стрімко почали насуватись.
Візуально здалось, що простіше буде піднятися на Шпиці, тож починаємо рухатись вправо, але на шляху постають безліч струмків та жереп. За водоспадом помічаємо групу з 4-х чоловік, що руками показують нам, що необхідно йти в обхід по самому краю урочища. Хвилин 15 безуспішно шукаємо цей шлях. Погода продовжує псуватись. Тож вирішуємо повертатись додому :(((
Назад йдемо тією ж дорогою, що й піднімалися.
Біля мосту через Мреє нас застав дощ, тож поки його пересиділи під смерекою пообідали, піднявши тим собі настрій.
Над Гаджиню згущалися хмари
а в долині все набагато краще
Далі на повному розслабоні (але з відчуттям невиконаго обовязку) повернулися до бистреця, де нас і застав вечір
Якщо вірити Гуглу, то того дня ми пройшли 14 км. Дорога до Гаджини з блудом і фотканням зайняла 4 години (без всього цього реально пройти години за 3)
В Бистреці перейшли річку біля такої от чудової таблички
Тут дороги розходяться, ми йдемо по тій, що веде вгору. Приблизно за пів години ходу біля недобудованої хати натрапляємо на розвилку. Повінуясь інтуіції жінки :) повертаємо вправо (хоча, звичайно, слід було йти наліво :) Знову ж таки, за пів години доходимо до потоку Мреє (він весь час супроводжує нас по праву руку), розуміємо, що таки завернули не туди. Зате попили водички та помилувалися краєвидами
Довелося трохи повернутися назад та врешті знову вийти на потрібну дорогу. Дійшли до мосту через потік (якщо перейти через нього, то видно колибу, де можна сховатися у разі негоди). Нам переходити не слід, тож просто відпочиваємо.
Тут, нарешті, натрапляємо на крокуси. Довелося трохи пофоткать.
Йдемо далі, метрів за 200 натрапляємо на хрест, поставлений на місці загибелі жінки-стрільця кущового проводу ОУН. З цього місця йти доводиться через ліс. Спочатку стежка губиться, але потім стає більш чіткою, на снігу трапляються сліди, імовірно хтось пройшов тут з самого ранку або увечері (не виключаю, що то була ця група http://picasaweb.google.com/rsavchak/12052010# ). Ближче до виходу з лісу пару раз доводиться переходити невеликими сніговими карнизами (пару раз провалююсь по пояс, частіше по коліно). Один з карнизів досить стрьомний
Після цих снігових полів у стареньких ботиків моєї дружини відстає підошва, так що подальший шлях починає виглядати трохи сумнівним :(
Пробираючись крізь жереп , виходимо в нижню частину Гаджини
Видовище то що треба: амфітеатром нас оточують хр. Кедруватий Погорілка, Ребра та Шпиці.
Зі схилу г.Ребра падає водоспад, з якого бере початок потік Мреє. Настрій псує лише аварійне взуття дружини та хмари, що стрімко почали насуватись.
Візуально здалось, що простіше буде піднятися на Шпиці, тож починаємо рухатись вправо, але на шляху постають безліч струмків та жереп. За водоспадом помічаємо групу з 4-х чоловік, що руками показують нам, що необхідно йти в обхід по самому краю урочища. Хвилин 15 безуспішно шукаємо цей шлях. Погода продовжує псуватись. Тож вирішуємо повертатись додому :(((
Назад йдемо тією ж дорогою, що й піднімалися.
Біля мосту через Мреє нас застав дощ, тож поки його пересиділи під смерекою пообідали, піднявши тим собі настрій.
Над Гаджиню згущалися хмари
а в долині все набагато краще
Далі на повному розслабоні (але з відчуттям невиконаго обовязку) повернулися до бистреця, де нас і застав вечір
Якщо вірити Гуглу, то того дня ми пройшли 14 км. Дорога до Гаджини з блудом і фотканням зайняла 4 години (без всього цього реально пройти години за 3)